Про книгу
Як і властиво Юрію Винничуку, «Вілла Деккера» віртуозно балансує на межі ретродетективу й політичного трилера — так само, як герої книжки балансують у невизначеному межичасі буквально за кілька днів до початку Другої світової. Вир драматичних подій та яскравий гумор, глибоке знання таємного життя передвоєнного Львова, соковита мова, кримінальні та любовні інтриги — усе це читач знайде в новому романі визнаного майстра.
Погортати
tanya_drakoshka
Початок роману видався інтригуючим: фордансерку (танцівницю), що поверталася пізно вночі додому з роботи було жорстоко вбито, а паралельно відбувається інший злочин, що на перший погляд здається нещасним випадком. Починається розслідування поліції до якого підключається друг комісара Обуха – Марко Климович, який працює нічним репортером у львівській газеті. І от тут мені видається все дуже дивним і не логічним, слідство фактично веде репортер: проводить обстеження та обшуки на місцях злочину, добуває інформацію, розмовляє із свідками, вивідує інформацію у професійних шпигунів… Його паралельно наймають у якості приватного детектива аж три особи! Головний герой роману Марко Климович відштовхує: він такий собі 37-річний «мачо» за яким впадають всі жінки та готові в перший же день йому віддатися, лише за один тиждень наш «мачо» переспав з трьома!!! Він полюбляє алкоголь і має альфонсівські нахили. Не сподобалася мова написання: автор вживає слова «жерти», «писок», «курва» – не думаю, що у Львові в той час аж надто вживали ці слова. Всі львівські пані у автора повії, або легковажні, а батяри рятують нічного репортера та допомагають розшукати злочинця!))) Одним словом, накрутив Винничук такого, що й на голову не налазить. Це була перша художня книга Винничука мною прочитала, і бажання продовжувати знайомство з автором зовсім немає.