Патрік Мелроуз. Паскудна звістка. Книга 2

Відгук від thedudewhoreads ⠀ Про що книга: У другій частині події відбуваються через багато років після закінчення першої. Патрік став дорослим, але наслідки жахливої дитячої травми не пройшли повз – він став наркоманом, який щоденно проходить далеко не одне коло пекла... ⠀ Мої враження: Патрік Мелроуз виріс. Тепер це дорослий чоловік, від якого віє багатством, за яким він, власне, і переховується. Це вже зовсім не той п'ятирічний хлопчина, який пережив страшне знущання у дитинстві. Очікувано, що маючи деспота-батька і алкоголічку-маму, Патріку важко було недоотримати їхні гени, які в "Паскудній звістці" розкриваються на всю силу. Я не знаю, що буде в наступних частинах, але друга – це просто "Страх і ненависть у Нью-Йорку". Сторінки читаються швидко, але з жахом, з реготінням, з огидою, зі скривленням обличчя і моїми експресивними вигуками "Бл@@@@, ну і жесть!". Деякі сцени я відчував фізично, хоч мені і абсолютно незнайомі ті наркотичні тріпи, які описує Сент-Обін. Все дуже натурально. І хоч події відбуваються протягом двох днів (у першій книзі був день), Патрік встиг начудити стільки всього, що я диву дався – як він взагалі лишився живим. ⠀ Червоною ниткою у книзі проходить сила грошей та становища у суспільстві (особливо в контрасті з останньою сценою). Ти можеш бути кінченим наркоманом та цинічним алкоголіком, який не відчуває емпатії, у якого запалене все обличчя, не відкривається око, тхне постійним перегаром, але якщо на тобі дорогий костюм і тебе забирає лімузин, то всі на це закриватимуть очі. І посміхатимуться. Проте, напевно, до пори до часу. ⠀ При цьому всьому я не можу сказати, що Патрік мені неприємний. Знаючи про причини такої поведінки, його радше шкода. Хочеться, щоб йому стало краще, щоб він зрозумів, що не там шукає рятування. Щоб вирвався з кола сансари. Але поки він, так би мовити, у пошуках себе. І читати про це до біса цікаво. Читати, але не стикатись з подібним у житті. ⠀ Кому читати: тим, хто хоче хорошої сучасної англійської прози.