Капітан Смуток

Рейтинг 5.00 з 5 на основі опитування 11 покупців
(11 відгуків)

130.0 грн

Дебютний роман Сергія Мартинюка, лідера відомого українського гурту «Фіолет»,— незвична, заворожуюча книга. Оповідач історії, який не вимовить за весь роман жодного слова, вирушає зі своїм єдиним другом, котрий має дивне прізвисько невідомого походження  — Пі, в мандри Україною. На цьому шляху героїв чекатимуть зустрічі з придорожніми повіями, підступними волоцюгами, ображеними на світ художниками, щойно посталими та згаслими зірками рок-н-роллу, матеріалізованими примарами минулого та містичними зблисками майбутнього. Загадкова мета вестиме героїв химерними лабіринтами їхніх власних сподівань, страхів та ілюзій, а  справжній сенс цієї мандрівки вони осягнуть лише наприкінці дороги, що сама — наче заново прожите життя.

 

1304 в наявності

Категорія:

Додаткова інформація

Автор: Сергій "Колос" Мартинюк
Видавничий код:

ФБ750007У

Мова:

українська

Рік видання:

2018

Кількість сторінок:

416

Розміри:

130х200 мм

Обкладинка:

Тверда

ISBN:

978-617-09-3923-4

Серія:

Дебют

Жанр: Драма, мелодрамаСучасна проза

11 відгуків для Капітан Смуток

  1. Оксана Лець
    Оцінено в 5 з 5

    ksy-levkivska (перевірений власник)

    Якщо ви теж виросли у дев’яності, то вашому дворі мав бути хлопець який відрізнявся від усіх. Краще за всіх грав у триньку, мав найбільше фанатиків, міг розказати усю дискографію Pink Floyd.
    Він першим почав курити, спробував алкоголь і здобув увагу дівчат. А тепер, коли всі виросли і стали серйозними дорослими з постійною роботою, він так і залишився дитиною.
    Він може зірватися з місця за секунду: сьогодні він в Житомирі, через кілька годин в Києві, а вже завтра шукайте вітра в…Полтаві.
    Він знаходить спільну мову із сучасними столичними художниками так само легко, як і з дешевими немолодими повіями.
    Навіть п’яним у дим він може видати філософську фразу про сенс життя, а ти й заперечити не матимеш чим.

    Якщо ж такого друга у вас не було, то ним для вас стане Пі, головний герой книги “Капітан смуток”. Ця книга – не просто травелог, це розповідь про подорож у часі, до свого минулого, про пошук себе і відповідей на питання, які мучили все життя.

    У кожному слові відчувається колосальна робота автора. А ще дуже тішить “музичність” книги. Дебют вдався, з нетерпінням чекатиму нових книг Сергія Мартинюка

  2. Оксана Лець
    Оцінено в 5 з 5

    ksy-levkivska (перевірений власник)

    Якщо ви теж виросли у дев’яності, то у вашому дворі мав бути хлопець, який відрізнявся від усіх. Краще за всіх грав у триньку, мав найбільше фантиків, міг розказати усю дискографію Pink Floyd.
    Він першим почав курити, спробував алкоголь і здобув увагу дівчат.

    А тепер, коли всі виросли і стали серйозними дорослими з постійною роботою, він так і залишився таким, як і був.

    Він може зірватися з місця за секунду: сьогодні він в Житомирі, через кілька годин в Києві, а вже завтра шукайте вітра в…Полтаві.

    Він знаходить спільну мову із сучасними столичними художниками так само легко, як і з дешевими немолодими повіями.

    Навіть п’яним у дим він може видати філософську фразу про сенс життя і вона стане для тебе одкровенням.

    Якщо ж такого друга у вас не було, то ним для вас стане Пі, головний герой книги “Капітан смуток”.

    Ця книга – не просто травелог, це розповідь про подорож у часі, до свого минулого, про пошук себе і відповідей на питання, які мучили все життя.

    У кожному слові відчувається колосальна робота автора. А ще дуже тішить “музичність” книги. Дебют вдався, з нетерпінням чекатиму нових книг Сергія Мартинюка.

  3. Остап Микитюк
    Оцінено в 5 з 5

    superadmin (перевірений власник)

    Відгук з інстаграму користувача @olenka_pasieka:

    ЩОСЬ БУЛО НЕ ТАК.
    ▪️▪️▪️
    Щось мене тривожило усі 413 сторінок. Я не могла вловити ту ниточку, не могла зрозуміти, чого мені бракує. Якийсь пазлик був схований.
    ▪️▪️▪️
    Саме таким я уявляла роман Колоса ще відтоді, як десь в потоці коментарів прочитала, що він пишеться.
    ▪️▪️▪️
    Джойс, Керуак, Стейнбек, Селінджер, Паланік – відлуння цих авторів я знаходила поміж рядків у Мартинюка. Та його голос звучав. І звучав автентично. Дуже по-українськи. Дуже по-дубенськи. І з кожною сторінкою все сильніше.
    ▪️▪️▪️
    Та Сергій щось ховав.
    ▪️▪️▪️
    Роман-подорож. Подорож у дитинство. Подорож, яка завершується там, де й почалася. Подорож як пошук себе та сенсів. Подорож як терапія.
    ▪️▪️▪️
    Ну, і звісно, він про любов. Любов, яка проходить, залишаючись світлою плямою. І любов, яка не проходить. І про ту, яка веде тебе світами. І про ту, яка все міняє.
    ▪️▪️▪️
    “Ніхто з нас не знав напевне, де й з ким ми будемо завтра, куди веде нас цей шлях і коли він увірветься, але вперше за довгий час ми відчували себе по-справжньому живими. Це ж і є, той довбаний острівець, за який треба триматися”.
    ▪️▪️▪️
    Колос таки викладає на стіл той пазл, який терпляче тримав до самого кінця. І я заплакала.
    ▪️▪️▪️
    Цей роман про життя.
    ▪️▪️▪️
    Це саме життя.
    ▪️▪️▪️
    “Це життя, що триває”.

  4. Остап Микитюк
    Оцінено в 5 з 5

    superadmin (перевірений власник)

    Відгук з інстаграму користувача @maksimuk.99:

    Книга,яку найбільше чекала і водночас боялась читати.Боялась розчаруватися.Адже,в певний важкий період мого життя вірші та музика Колоса допомогли моїй внутрішній мавці.Та й зараз я ціную та поважаю те що він робить.”Капітан смуток”-особлива книга,яка допоможе пережити вам важкий період у життті або додасть гармонії.Коли я вперше прочитала назву в мене виникло питання:Хто і який Капітан смуток?Хтось прочитавши побачить-байдужого хлопця;хтось побачить-крутого чувака,який кайфує від життя,а хтось-глибокого філософа.І тауих варіантів безліч.Зараз,я з впевненістю можу сказати,що у кожного свій капітан смуток.Перед нами постає оповідач,який вирущає з своїм другом з дивним йменням Пі,у мандри Україною.На них чекає дивовижна пригода,сповнена цікавих зустрічей.Інколи ці хлопці доводили мене до сказу,але цікавість брала гору…Книгу хочеться розібрати на цитати.Ось одна із них: 📼”Якщо взяти до прикладу літературу,виглядає так:народилося покоління тих,хто читає не книги,а рецензії або відгуки топових блогерів і все…Те ж саме і з кіно.А навіщо заглиблюватися?Навіщо аналізувати,плекати власне світосприйняття,неповторне бачення?Сожна зайти на сторінку авторитетного топа і чклристатися його думкою…Дешева хіпстерня!Інша справа,що більшого вони не потребують.Така епоха-забагато інформації….Може я й старію,але більша частина сучасної модної музики-епігонська полова.Форма вбила зміст,мода вбила індивідуальність.Музикантами керує страх не вписатися в тренд.Лишитися непоміченими для лідерів лумок.
    -Сумно.Хоча,може,наша епоха саме такою і має бути?Може,це злам,після якого постане щось дійсно вартісне?”📼
    Я хочу подякувати @sergiy_kolos. за 415 сторінок незабутніх вражень і @fabulabook за якісно видану книгу,яку можна читати безліч разів і вона буде в відмінному стані.Колос,я чекаю наступної книги!

  5. Остап Микитюк
    Оцінено в 5 з 5

    superadmin (перевірений власник)

    Відгук з інстаграму користувача @olesia_banderdorf:

    Як співає один хлопчина з Дубно – “Без книг це життя б виглядало занадто просто”… Дякую Сергію Мартинюку за “Капітан Смуток”👏👏👏🎉
    Цей роман – подорож нашою чарівною Україною, випробування справжньою дружбою і людяністю, пригоди і нові знайомства, це і відгомін моїх “дев’яностих”. Розв’язкою роману була зворушена до сліз… P.S. єдиний мінус – моя книга без автографа автора😑

  6. Остап Микитюк
    Оцінено в 5 з 5

    superadmin (перевірений власник)

    Відгук з інстаграму користувача @yuliiasovynska:

    Змінилось все. Окрім спогадів, що пахнуть домашніми пиріжками з вишнею, тремтливим чеканням Різдва і першою скошеною травою наших не(до)пам‘ятних часів. Які збереглися лише на вицвілих фотоплівках на 32 кадри і в маминих розповідях, на які так часто бракує часу. Через постійні зустрічі, терабайти невиконаної роботи, постійну мобілізацію чи інші трабли нашої епохи.

    А тепер уяви, ти потрапляєш на горище, де повно старих касет, платівок та іншого мотлоху, що фіксує твоє минуле у найдрібніших порухах/запахах/відчуттях. Хтось несподівано натискає кнопку програвача – і ось… твій переповнений історіями двір, де було стільки всього вперше, завішані касетними лентами дерева, розбиті вщент коліна і жуйки «love is…» із присмаком щастя. Секрети, що народжувались десь за котельнею, крадені яблука/вишні/сливи і філософсько-юнацькі бесіди навпроти вогнища без відчуття часу і простору. Всеперемагаюча любов у повітрі та чорні кадри невідомого майбутнього, що непомітно наступає на п’яти. Це все перемішується зі строкатою дорогою, перманентними виборами і вічним пошуком, який завжди приводить до початку.

    Змінилося все: і вивіски, і люди, і мрії, й смаки… І навіть улюблені подерті джинси стали діловими костюмами, елегантними сукнями та випрасуваними сорочками на кожен день. За якими ховаються колишні гульвіси, нечупари, розбишаки, невиправні романтики й сучасні герої.

    Змінилося все. І тільки любов досі крутить світом, в якому лише спогади залишають нас нами. Такий він… Капітан Смуток

  7. Остап Микитюк
    Оцінено в 5 з 5

    superadmin (перевірений власник)

    Відгук з інстаграму користувача @pavlynka_kosar

    “Капітан Смуток”, то як щира посмішка автора вщент заповненому концертному залу…😊📖📕
    Як смачне бабусине какао, яке поза конкуренцією у всіх країнах світу..
    Як черешні дідуся, які щедро збагачують наш сад навіть після його смерті…
    Як дорога до рідних на Різдво і подарунки від Миколая під подушкою…
    Як за ніч прочитана четверта книга про Гаррі Поттера…
    Як мандарини і цукерки під “Сам удома”…
    Як табличка множення під грубкою, коли вимикали на декілька годин світло і перший лист для бабусі, написаний мною по одній букві ще до школи…
    Як домашнє молоко із білими вусами і теплий хліб “цеглинкою”…
    Як перша поцуплена косметика у сестри і її добрячий прочухан за цей вчинок…
    Як перші перегляди футболу разом із татом і заплітання волосся мамою одразу після душу…
    Як розбиті коліна, обдерті плаття і замурзане обличчя від пилюки піщаних ґрунтів… Оххх… Скільки всього пригадалось! Можна писати довго…
    Але суть в тому, що ми всі – родом із дитинства…і наша сила в тих спогадах, в тому, що робило нас щасливими…сила в тій щирій молитві мами…в тій безмежній любові батька… Колос, вітаю з дебютом! І спасибі за твою багату українську мову, – словниковий запас поповнила добряче! 😊

  8. Остап Микитюк
    Оцінено в 5 з 5

    superadmin (перевірений власник)

    Відгук з інстаграму користувача @oksanaletsread

    Якщо ви теж виросли у дев’яності, то у вашому дворі мав бути хлопець, який відрізнявся від усіх. Краще за всіх грав у триньку, мав найбільше фантиків, міг розказати усю дискографію Pink Floyd.
    Він першим почав курити, спробував алкоголь і здобув увагу дівчат.

    А тепер, коли всі виросли і стали серйозними дорослими з постійною роботою, він так і залишився таким, як і був.

    Він може зірватися з місця за секунду: сьогодні в Житомирі, через кілька годин в Києві, а вже завтра шукайте вітра в…Полтаві.

    Він знаходить спільну мову із сучасними столичними художниками так само легко, як і з дешевими немолодими повіями.

    Навіть п’яним у дим він може видати філософську хрінь про сенс життя і вона стане для тебе одкровенням.

    Якщо ж такого друга у тебе не було, то ним стане Пі, головний герой книги “Капітан смуток”. Ця книга – не просто травелог, це розповідь про подорож у часі, до свого минулого, про пошук себе і відповідей на питання, які мучили все життя.

    У кожному слові відчувається колосальна робота автора, може аж занадто старанна. А ще дуже тішить “музичність” книги. Дебют вдався, з нетерпінням чекатиму нових книг Сергія Мартинюка.

  9. Остап Микитюк
    Оцінено в 5 з 5

    superadmin (перевірений власник)

    Відгук з інстаграму користувача @aleksandrasol1

    «вік не має значення. значення має бажання перетворити свої внутрішні можливості на силу.»

    я в жодному разі не претендую на роль літературного критика і не маю намірів називати тих декілька речень, які ви прочитаєте нижче рецензією. та й, я досі не впевнена, що зважаючи на ті, чи інші фактори, моя думка про прочитане не є суб‘єктивною.

    Капітан Смуток. книга, на яку я чекала задовго до того, як було анонсовано її офіційний вихід в світ. нІчого приховувати, я давно захоплююся текстами колоса і одна лише думка про те, що зовсім скоро буде можливість прочитати щось масштабніше, ніж пост на фб — змушувала жити в очікуванні і викликала неабияку цікавість.

    книга — сукупність моїх улюблених тем. дитинство і дороги. ті два пункти життя, від спогадів про які завжди віє теплом, а на обличчі мимоволі з‘являється посмішка. ⠀
    після прочитання хочеться знайти всіх тих дитячих друзів, з якими лазили по деревах, ганяли в «казаки-разбойники», стріляли горобиною в тролейбуси і крали з сусіднього двору білі тюльпани, щоб привітати маму з 8-м березня. знайти і просто обійняти, і просто пригадати.
    ну а спонтанні подорожі… що й говорити, вони завжди є, були і, сподіваюсь, будуть невід‘ємною частиною мого життя. зранку вирішити їхати в київ, а вже ввечері там бути? легко! зібрати наплічник на тиждень за 15 хвилин? ще легше! головне — берегти свою внутрішню дитину і нотки авантюризму. а все інше буде точно!

    до слова, про дитинство. в мене завжди були люди, яких можна охарактеризувати влучним словом «банда». саме це виховало в мені суперздатність тішитися навіть найменшим перемогам друзів в рази більше, ніж найбільшим своїм. що ж.
    з почином тебе, @sergiy_kolos! пишаюся капєц як і вперше в житті переживаю моменти, коли бачу на папері репліки, які буквально за декілька днів до прочитання чула наживо в свій бік. цікаві відчуття 😉

    головне — продовжуй! бо це нереально круто! ♥️

  10. Остап Микитюк
    Оцінено в 5 з 5

    superadmin (перевірений власник)

    Відгук з інстаграму користувача @tar_el

    Якщо у вашому житті намалювався противний важкий період, то видихніть і візьміться за цю книжку. Можливо, легше не стане, але стражданням додасться легка нотка декадансу.

    “Капітан смуток” мені сподобався доволі стрункою структурою навіть для такого, здавалося б, хуліганського сюжету про дорогу без кінця для двох товаришів: харизматичного Пі та загубленого у переживаннях оповідача. Сподобався мовою і врізками-сентенціями. Ми довго разом мандрувати, відкриваючи незнані і нетуристичні локації, розглядаючи ніколи не бачених дітей.

    “Є величини важливіші за швидкість світла чи звуку, – переконливо стверджував Пі. – Це швидкість людського страху. Термін не науковий. Життєвий”.

    Та мушу визнати, що поки що Колосу трохи бракує власного голосу, відчуваються впливи письменників, яких він вважає для себе орієнтирами. Але переросте.

  11. Остап Микитюк
    Оцінено в 5 з 5

    superadmin (перевірений власник)

    Відгук з інстаграму користувача @chytaty.modno

    осінь – час коли між дорогами, наметами та верхніми полицями плацкарту й пледами, підвіконнями й запашни чаєм, скоріш за все обереш останніх.

    та як скучиш за навіженими пригодами, за дорогами, що пролягаючи крізь країну, проходять усім твоїм життям й вчать мудрощів, мов ті граблі, яких уникаємо й на які врешті потрапляємо, то скоріш відкривай цю книгу.

    Сергій «Колос» Мартинюк «Капітан Смуток»

    /Коли відсутня свобода слова чи свобода вибору, у нас завжди лишається свобода пам’яті. У цієї свободи велике серце, хоч і маленькі очі./

    це просто 400+ сторінок насолоди (не лякайтесь, проковтнете й не помітите, серйозно).

    насолоди мандрами, за якими сумуєш;
    насолоди відчуттям дружби й відданості, які не часто зустрінеш;
    насолоди купою життєвих мудрощів, які тільки й встигаєш обводити олівцем і обіцяєш до них повернутись; насолоди мовою, такими влучними й дуже мелодійними реченнями, текстом, який так легко простягається, на відміну від пригод Пі та його друга;
    насолоди знайомства з десятками доль, таких несхожих і таких закручених, а втім простих;
    насолодою, хай і крізь текст, проживати таке вражаюче, справжнє, насичене життя з усіма каміннями й прірвами на його вузьких стежках та широких, нескінчених магістралях.

    «Капітан Смуток» – це історія подорожі 2 друзів дитинства, зовсім різних та однакоао загублених по життю. Тут і астостоп дорогами нашої країнами, і спогади дитинства, повії, позашлюбні діти, втрата батьків, перші кохання та поцілунки, перші сигарети і перші мрії, та вже дорослі ілюзії, страхи й сподівання…, і пляжі Одеси, і береги Хортиці, і холодні води Синевиру, ранковий Львів та сумбурні вулиці столиці…

    і, як завжди, в кінці все виявится не так, як уявлялось на початку.
    і подорож – це просто ще один шанс для самого себе.

    Дуже раджу. Прям дуже-дуже. Чесно.

    І тримайте під рукой олівець, влучні цитати та думки – чи не на кожній сторінці.

    /Дім – це точно не стіни. Дім – це там, де ми. А ми… ми в кожного своє./

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Вам також може сподобатися…