Червона літера

Rated 4.67 out of 5 based on 3 customer ratings
(3 відгуків)

95.0 грн

Історія, яка розказана в романі, — романтичний і жорстокий трикутник. Естер Прин — юна красуня, дружина літнього вченого-фаната, була розлучена з чоловіком протягом двох років, коли її відвезли з рідної Англії до Нового Світу. Самотня, без друзів та родини, вона закохується в молодого священика Артура Димсдейла і зачинає від нього дочку. Це не залишається таємницею ні для чоловіка, ні для пуританського оточення молодої жінки.

Додаткова інформація

Автор: Натаніель Готорн
Серія:

Заборонена класика

Артикул:

266072

Кількість сторінок:

288

Розміри:

130х185

Мова:

українська

Обкладинка:

Тверда

ISBN:

9786170930729

Переклад:

Вікторія Меренкова

Рік видання:

2017

Жанр: Драма, мелодрамаКласика

3 відгуки для Червона літера

  1. Оцінено в 4 з 5

    titkoa (перевірений власник)

    Останнім часом мені дуже щастить на американську літературу. Цього разу я познайомилась з класичним романом “Червона літера” Натаніеля Готорна, який після першої публікації викликав багато пересудів. Судячи з анотацій та відгуків, я очікувала чогось хоч наближено скандального, але сучасного читача вже мало чим здивуєш. Та треба віддати належне автору, що наважився розказати цю історію у середині ХІХ століття.
    Молоду жінку засуджують за важкий злочин. Вона зрадила чоловіку (дарма, що два роки про нього ні сном ні духом) і народила незаконне немовля. Пуританська община Нового світу дуже категорична у таких випадках. Естер Прин мусить відбути покарання: деякий час у в’язниці, три години біля ганебного стовпа і все життя з червоною літерою “А” (adulteress) на грудях. Цей вирок вважається ще дуже поблажливим, так як були враховані пом’якшуючі обставини – зниклий чоловік і новонароджена дитина. Взагалі-то, за подібні вчинки карали на смерть. Мало того, вона не називає ім’я свого співучасника, що мав би розділити з жінкою її ганьбу. І сам він теж ніяк не зізнається. Муки совісті підточують його хитке здоров’я, але страх викриття ще сильніший. У самий прикрий момент з’являється законний чоловік Естер. Ось такий любовний трикутник. Кожен справляється зі своїм болем самостійно. Когось воно робить стійкішим, когось руйнує з середини, когось перевтілює до непізнаванності.
    Релігійний фанатизм у гострій формі був присутній у пуританських колоніях в XVI столітті. Особливо плачевним було становище жінок, які були загнані у жорсткі рамки світом чоловіків. Головна героїня після пережитого роздумує, що могло б змінити такий стан речей. Вона приходить до висновку, що “спершу необхідно зруйнувати і побудувати заново всю суспільну систему.” Крім того,“жінка не зможе скористатися результатами всіх цих перетворень доти, доки в ній самій не станеться ще більш значуща зміна”.

    Цими та іншими подібними роздумами пронизана уся книга, що трохи схожа на філософський трактат “про людські слабкості й скорботи”. Особисто я люблю більш живі романи, у яких відчувається якийсь рух і пульсація. Але і цей займе гідне місце у моїй бібліотеці.

  2. Оцінено в 5 з 5

    Олеся Венгринович

    Цю книгу називають основною, найголовнішою роботою письменника, бо цей роман став першим твором американського письменника, що став популярний у Європі. І від часу своєї публікації (Бостон, 1850 р.) його відносять до основних творів американської класичної літератури.
    Готорн відтворює у своїй книзі образ пуританської Англії 17 століття.
    Власне, такої Англії (у творі Нової Англії), яка в центр уваги суспільства виносять питання гріха, покаяння і благодаті.
    Автор не дає оцінки поведінці пуритан Нової Англії, але досить виразно зображає сухість їхніх розваг, дволикість у оцінці ситуації, і, навіть, не раз задається питанням «чи таки найгірший гріх вчинила Естер Прин? А чи про гріхи інших просто невідомо публіці»…
    Що складає враження про глибоке співчуття та симпатію до головної героїні.
    Саме головній героїні і приділяється найбільше уваги, про її чесноти, про її смирення та вимогливість до самої себе, як і про щирість її душі розповідає автор. У якісь моменти навіть занадто довго, ніби намагається переконати читача у її духовній чистоті.
    А ще покора, німа покора до обставин життя ледь не протягом усієї книжки, окрім початку і кінця.
    Треба сказати, що ця книжка потрапила мені у руки у мій доволі неспокійний період, коли я боролася зі своїми сумнівами та очікуваннями. І в якийсь момент, читаючи цю книжку, я побачила наскільки забагато метушні я створювала у порівнянні з героїнею, хоча, так у неї були на це причини.
    То ж вернусь до сюжету: головна героїня – Естер Прин – заміжня і приїхала у це містечко попереду свого чоловіка. Її чоловік – вчений та лікар, з фізичними вадами та гострим розумом, мав приїхати пізніше, але настільки довго його не було, що жителі міста вже встигли вирішити, що він помер.
    У цей час Естер народжує дитину, дівчинку.
    Оскільки нікому невідомо чи живий її чоловік їй назначають відносно легке покарання, за зраду чоловікові, а також стояти декілька годин біля ганебного стовпа, на помості ринкової площі, де вчиняли показову кару над злочинцями, (і… як свідчить історія перших пуритан – там також могли карати за недбайливість, чи нешанобливість щодо батьків) а також як міру покарання вона має носити на одязі червону букву А, що значить Адюльтер – подружня зрада, невірність.
    Під час публічного винесення покарання у місто повертається її чоловік.
    Головним гріхом цієї жінки вважали те, що вона не називає ім’я чоловіка, який став батьком її дитини.
    Чоловік Естер не бажає зізнаватись, що має до неї будь-яке відношення, представляється іншим іменем і прагне відплати.
    Ким виявиться батько малої Перл і що відбуватиметься далі з цими трьома можна прочитати у книжці і найцікавіше і найживіше звичайно перед самим завершенням книжки.
    Що в цій книжці вражає це образ та стійкість жінки, як вона виростає над своїм гріхом і «чесними людьми» поруч. Скільки у неї сил та наснаги для допомоги іншим.
    Існує версія, що Готорн знайшов задокументовану історію Естер і вирішив оживити її.
    У книжці не зустрінете надмірної ідеалізації цінностей (навіть, подекуди й іронія). І що цікаво – у книжці чотири персонажі, а розвиток книги відбувається на розвитку стосунків поміж них.
    Книжку забороняла і переслідувала церква, називаючи її “пропагандою хтивості”.
    Книголюб-оглядач Олеся Венгринович

  3. Оцінено в 5 з 5

    madam.foxx (перевірений власник)

    Книга сподобалася. Можна сказати “Як добре, що ми живемо у 21 столітті” Але…якщо якийсь “поважний авторитет” скаже, що ваша поведінка не входить до світобачення його оточення, впевнена, червона літера засяє і на наших грудях. Століття минають, а люди не змінюються.

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.