Висотка

Не варто забувати, що людина все ж відноситься до тварин. І в кожного з нас заховані первісні інстинкти, що в скрутній ситуації одразу виходять назовні та керують нами. А ця неочікувана ситуація може з'явитись будь-де і будь-коли. Проте в розвинутому соціальному суспільстві ніхто про таке не думає. 40 поверхів, 1000 квартир, недешевих квартир. Все в одному будинку, що зможе реалізувати всі бажання жильців. Своя школа, дитсадок, магазини, перукарня, басейни та спортклуби. Та навіть парк зі скульптурами. Ідеальне місце для проживання. Та люди тварини - обов'язково постане питання про свою територію за найменшої конфліктної ситуації. Зрештою, в такому великому будинку, що міг назватися маленьким містом, її не могло не бути. Один конфлікт за іншим і з'являються жертви. А далі вже як сніжний шар все зводиться до питання боротьби за статус та виживання. У романі є свої нелогічності та питання, на які потрібно самому шукати відповіді, або сприймати на віру точку зору автора. Це і час за який мешканці деградували до диких звірів, і обраний варіант залишитись без їжі та серед руйнувань і відходів, а не покинути будівлю, і деякі інші. Не розкриті тут і до кінця головні персонажі. Баллард грубими мазками описує трьох героїв, що уособлюють собою три касти багатоповерхівки та навіть пояснює їх мотивацію але ні, не вистачило. А от атмосфера тваринного жаху та безнадії вдалася. Я бачив руйнування та вандалізм як наяву, я майже відчув той запах неприбраних тижнями відходів та непрацюючої каналізації, і безжальність з якою вчиняли злочини персонажі, а за ними безнадію та апатію жертв. Як найкращий роман в жанрі антиутопії? Ні. Як одна із варіацій на тему поводження людини в закритому світі, коли рамки соціальних стандартів не діють, а зло усередині виривається назовні? А може алегорія на класову боротьбу, соціальну самоідентифікацію та бажання повернутись до первісного стану, коли все просто і зрозуміло? О, так.