Вулфголл

📜 Книга складна й читалася повільно, адже це детальний опис часу Томаса Кромвеля — періоду, коли син коваля став другою людиною після короля. Тут безліч персонажів — сотня осіб, половина з яких зветься Томас, змушує пригальмувати. Список на початку книги допомагав, але не завжди рятував.. 📜 Гіларі Мантел чудово описує всі нюанси історії, інтриги й складні політичні процеси. Але рівень деталізації просто неймовірний, тому важливо бути готовим до серйозного занурення перед початком читання. Я розуміла, що це не легке розважальне читання, але все одно недооцінила складність тексту. 📜 Кромвель мені був симпатичний. Він постає як розумний, обачний і по-своєму добрий персонаж (наскільки це можливо для юриста в суспільстві, де узаконена смертна кара). Він одночасно амбітний політик, здатний до холодного розрахунку, і людина, яка має ніжні почуття до своєї родини. Для тих, хто краще знайомий з історією Британії та звик до образу Кромвеля як лиходія, цей портрет може бути шоком. Я ж не цікавилась раніше цією епохою і з легкістю прийняла авторське бачення цієї суперечливої постаті. 📜 Дуже цікавим для мене було переплетення почуттів короля до Анни Болейн і релігійних змін в країні. Здається, що реформація церкви була невідворотною, а особисті бажання Генріха змінити дружину стали лише спусковим механізмом. Доля жінок їх характери і прагнення, їх амбіції додали книзі неперевершеного шарму. 📜 Хочу відзначити яскравий, кінематографічний стиль написання. Кожна сцена — це маленький витвір мистецтва. Події легко уявити, а занурення в епоху відбувається повно і м’яко. Авторка так майстерно відтворює атмосферу, що, здається, можна відчути запахи, звуки й текстури того часу. Однак, роман дуже фрагментарний: перескакує зі сцени в сцену, інколи ще й вперед і назад у часі. Це змушувало постійно тримати в голові контекст, що було досить виснажливо.