Тому, що ти є

Книжкова спільнота знає як я люблю твори Дари Корній❤️ Авторка розповідає прості життєві історії пересічних людей і читач вірить в реальність дій, почуттів та роздумів героїв. Герої авторки завжди близькі мені, схожі на сусідів, колег, вчителів, знайомих та рідних.⠀ ⠀ Мова писання така щира і рідна, що кожна фраза залізає під шкіру і торкається серця. Я перейнялась історією Оксани і на завершальних нотах сумної і печальної історії стояли сльози на очах.⠀ ⠀ Я багато аналізувала під час читання, бо наші дії і вчинки в імʼя добра, задля збереження сімʼї, для захисту дітей і цілісності сімʼї веде нас самих у прірву. А на краю провалля немає щастя, сонця, коханих очей, тепла рук рідної людини. За плечима прожитих років залишається сум, печаль, нездійснені мрії, поховані надії, пустка, холод і самотність 🥺⠀ ⠀ Коли героїня обрала свою золоту клітку вона пожертвувала своїм здоровʼя, добробутом і майбутнім свої доньки Марʼяни. Оксана хотіла як краще влаштувати майбутнє дитини, натомість занапастила власне здоровʼя і життя. ⠀ ⠀ Таких історій багато кругом і ми навіть не здогадуємося який людина хрест несе. Зі сторони легко говорити Я би зробив не так, Я би цього не терпіла і тому подібне. Проте щоб зрозуміти вчинки героїв треба взути їхні чоботи і пройтись їхніми стежками…⠀ ⠀ Кінцівка досить незвична і містична… читач зрозуміє який вибір зробив коханий Оксани і чому все так обернулось 💔💔💔⠀ ⠀ Даний роман належить до ранніх творів, він був написаний після Гонихмарника. Тут особливе місце посідає історичний факт встановлення незалежної України і ці події мені відгукнулись із Революцією Гідності.

Книга, яку я проковтнула за один день, бо не могла від неї відірватися. Вона така чудова, але водночас сумна. Історія Оксани, дівчини з сильним характером, доброї, щирої, з правильними життєвими принципами, захоплює. Здається, що у неї все точно має бути добре. Але ні, на жаль, дівчину спіткає безліч труднощів. І навіть, якщо ти сильна і відважна, але тягар, який ти несеш може тебе розчавити. Оксана викликає захоплення і співчуття. Чого не можна сказати про сімейку Брехів, зі своїми аристократичним замашками. Вони викликають лише огиду. Хотілось кричати: "Оксано, тікай!" Жалість, впевненість у своїх силах та неправильний вибір, можуть змінити життя на 180 градусів. І на жаль, не до кращого. Мене не покидало відчуття, що якби Оксана з кимось поділилась своїми негараздами, попросила про допомогу, то її чекала б інша доля. Кохання Влада було якимось несправжнім, егоїстичним. Він, як мала дитина, жадав Оксану, мов іграшку. Сашко, навпаки, вразив своєю тихою, непомітною любов'ю. Здавалось, що він жив тільки тому, що Оксана є, навіть якщо вони і не разом, не вимагаючи для себе нічого. Історія Поліни і Сигізмунда довела мене до сліз, такого я точно не очікувала. Оксана безстрашно виступила проти цінностей багатих родичів, вона не зрадила себе, свою країну, свої принципи. Вона вміє постояти за себе. Аж доки сама не вирішить, що вже досить...

Роман не новий. Його написано у 2011 році, або й ще раніше. Мене, як читача, заява про новинку ввела в оману.