Шокова терапія

(18.12.1870—14.11.1916) народився в Бірмі, в родині офіцера колоніальної поліції, але дитинство провів в Англії, де його вихованням займалися бабуся і дві тітки. Навчався в Ексмутському коледжі та Бедфордській граматичній школі. В юності разом із батьком багато подорожував Європою. Згодом Гектор збирався піти стопами батька, але погане здоров’я не дозволило йому стати чиновником колоніальної адміністрації. На початку 20 століття Манро стає журналістом, а потім і письменником. Відомість у літературних колах і надзвичайну популярність у англійських читачів йому принесли збірники іронічних, психологічно точних, пройнятих специфічним гумором оповідань — "Хроніки Кловіса" (1911) і "Звірі та суперзвірі" (1914), а також два романи "Нестерпний Бассінгтон" (1912) і "Коли прийшов Вільям" (1913). Із початком Першої світової війни письменник, хоч і був старшим за призовний вік, вступив добровольцем-рядовим до британської армії. У 1916 році, в одній із останніх атак битви на Соммі, Гектор Х’ю Манро був застрелений німецьким снайпером. За спогадами бойового товариша, його останніми словами були: "Та загаси ж ти цю бісову цигарку!" Оповідання Сакі широко видаються і в наші дні, їх перекладено двома десятками мов. Деякі з них — зокрема, "Средні Ваштар", — досить успішно екранізовані. Короткометражний фільм за цим оповіданням, що створив знаменитий британський режисер Ендрю Біркін, удостоєно цілого ряду престижних премій.