Рок-н-рол

Відгук від yaryna_mhsЯкби в нього запитали тоді, що таке музика, ймовірно, він не знайшов би потрібних слів. Хоча й підозрював, що музика - це тоді, коли світ навколо з усім своїм злом і несправедливістю, замовкає/ Читати "Рок-н-рол" - це бути там цілком і повністю, переживати з героями всі їхні трабли і розуміти, що те, що ти зазвичай бачиш на сцені, - це не лише про музику, і що це все - результат наполегливої праці, невидимої для більшості, але дуже відчутної і значущої. Це шукати, хто ж виступав у 2017-му на "Файному" перед "Poets of the fall", хто був хедлайнерами "Бандерштату" у 2013-му, бачити на сцені "незмінного ведучого фестивалів" М'яча, а при згадці про Дереша, Карпу чи Ірванця думати "трясця, це ж самі свої" ❤ Це бачити на сторінках назви гуртів, на музиці яких виросла і усвідомлювати, що є все-таки щось хороше у цьому світі. Це читати подумки слова Кузьми голосом Кузьми 💔 Це роман про стосунки: музикантів з музикантами, гуртів із фанатами, музики із шоубізнесом. Історія про характери, амбіції, мрії здійснені та нездійсненні, про дружбу і про зраду, про зневіру та пошуки сенсу. Впродовж всього роману намагалась знайти прототипи конкретних гуртів, але це історія про увесь український рок загалом. Історія чесна, щира, з гумором і наповнена сенсом ❤ P.S. Коли музиканти стають ще й письменниками, виходить справді круто)

Роман Сергія «Колоса» Мартинюка «Рок-н рол» насамперед цікавий винятковим досвідом автора, адже дозволяє простежити реальне життя популярної музичної банди, її тріумфальний злет і трагічний занепад. Атмосферу створює і стиль викладу твору — мікс музичної термінології, сучасного сленгу, західного діалекту та англіцизмів. Краші з «Дерти Лаха» готують хайповий реліз, та їх давно харить бути гуртом. Завдяки живій мові складається враження, що все саме так і було, навіть наявність кита на березі Дніпра. Привабливою виглядає ідея з інтерв’ю, якими помережений роман: тут більше розкриваються характери героїв, аверс і реверс музичного шоубізу, притаманні йому надрив, жадоба визнання, страх втратити популярність. Книга багата на символи. Легендарний каліфорнійський гурт «The Beach Boys» свого часу робив спробу відновити рок-н-рол, і викинутий на берег сірий, або каліфорнійський кит, схоже, є уособленням провалу, невдачі. Водночас футболки з комічними, абсурдними малюнками, у які одягнені персонажі, чи поява Moby натякають, що на все це треба дивитися легше й простіше. «Бути чи здаватися?» — певно, є основним питанням книги. Сем, лідер гурту «Дерти Лаха» і головний герой, потерпає через емоційне вицвітання, проте боїться відійти від створеного ним же сценічного образу, і тепер сам собі здається банальним «шаблоном зірки». Таке питання актуальне не лише для сцени, а й для нашого повсякдення. Соцмережі, що приміряють до кожного трафарети успіху й досконалості, схоже, не лишають люфту для «бути собою». У Сема є щире й хороше, але він і не намагається витягнути це на поверхню. Навіть у сиротинці, який відвідує охоче, герой майже нічого не відчуває. Схоже, він уміє цінувати лише те, що вже втратив, хлопець боїться любити, при тому відчайдушно шукає любові в інших. З чим же інакше пов’язане його бажання до визнання, ейфорія від єднання із публікою? Сем поступово віднаходить себе справжнього, і червоний блокнот тут є ще одним символом. Він рятує дівчину, його пісні допомагають аутсайдерам у їхній самотності, однак сам герой цього чомусь не помічає, певно, тому й не бачить виходу. Іноді, аби знову опинитися нагорі, треба сягнути точки дна. І коли ти виснажений, дезорієнтований, з останніх сил догрібаєш берега, коли, здається, від тебе відвернулися найближчі, стає очевидним: те, що справді твоє, попри низку невдач і безмежний розпач, з тобою й лишилося. Ще один важливий символ — диск «Доміно» — віра в музику, знаходить героя, і звідти починається відлік нової доби і для Сема, і для його гурту. Твір дещо перенасичений складними образами, іноді вони надто заплутані, не до кінця зрозумілі, й це збиває динаміку читання. Часом не вистачає хорошої редакторської правки. А закінчити відгук хочу цитатою з книги: «…лажати по життю більше не соромно — соромно прагнути здаватися фальшиво ідеальним». Герой твору, схоже, тільки вчиться по-справжньому любити. Тож хочеться побажати йому удачі. Сергієві щиро бажаю творчої наснаги і нових книг!

"Коли черговий юзер пише, що ми вже не ті, єдине, що я хочу запитати в нього, - як так сталося, що він і досі той же?" ⠀ Наймузикальніша книга з усіх, що я читала. Але не про музику буде теж. Про життя, яке змінює всіх. ⠀ Роман має цікаву композицію: кожен розділ - як день тижня. І щодня читач дізнається щось нове про кожного з музикантів. Їхні сімейні історії і стосунки в групі. Доповнено все стилізованими інтерв'ю українським ЗМІ. ⠀ Що таке рок-н-рол, окрім музики? Алкоголь, наркотики, секс? Як впливає на людину слава? Що має зробити хороша людина, щоб її перестали такою вважати? ⠀ Тут буде кит, який викинувся на берег Дніпра у Києві; загадковий альбом, записаний культовими українськими музикантами; фатальна жінка, яка досягне свого, і Скрябін, який залишився живий. ⠀ "Рок-н-рол" містить величезну кількість QR-кодів, здебільшого - посилань на музику: від "Богемної рапсодії" до Ірени Карпи (18+))) ⠀ Я додала собі до вибраного кілька пісень, а деякі уже люблю. ⠀ За що я люблю сучасну літературу, так за можливість зустріти на сторінках Депеша, Кідрука і Крихітку.Загалом цікавий роман про музику і справжні цінності.