Пазл

"Принцип номер 1: що б не сталося, нічого з того, що вам доведеться пережити, не є реальністю. Це гра.".... ...або ні, бо Ви ж не бачили принцип номер 2:..... 🗝 Я читала «Пазл» з таким виразом обличчя, ніби хтось обернув мій мозок у вузол. І це не перебільшення...Франк Тільє виявивя майстром психологічного трилеру... 🗝Все починається максимально інтригуюче: ми дізнаємось про моторошне групове убивство у горах, підозрюваного у психіатричній лікарні і паралельно знайомимось з головними героями, Іланом і Хлоєю, які одержимі інтелектуальними іграми, вхід до найзагадковішої з яких вони щойно знайшли... далі автор поставить під сумнів кожеш факт, який сам же і розповість нам... ми вже у грі "Параноя"... 🗝Я йшла за героями, мов у тумані. Спочатку — цікавість, потім — тривога, а далі вже страх і майже фізичне відчуття, що ти теж частина цього експерименту...ніби хтось натискає на твої больові точки: пам’ять, логіка, довіра до себе... 🗝Увесь час було те дивне відчуття, що щось тут не так.... але Тільє не дає жодного шансу зупинитися, він грається з твоїм мозком, немов диригент: нагнітає, обманює, змушує сумніватися у кожному русі... Я з самого початку здогадувалась що до чого, але кожна новий розділ був як нова тріщина в реальності, ще один шматочок пазлу, який чомусь нікуди не підходить...і знову сумніви, не розумієш, що правда, а що гра... 🗝Мені сподобадось майже все: реальне відчуття параноїдальності того, що відбувається, глибокі психологічні переживання персонажів і те, як це відображалось на моїх власних почуттях...я вмикала скрізь світло і боялась навіть свого кота 🫣 🗝 Книга - насолода для тих, хто любить загадки, психологію і не боїться трохи втратити ґрунт під ногами...

Не обов'язково дивитись фільм, якщо хочеться жахастика.. Можна почитати 🖤 Трилер, який викликає тривожність у читача з перших же сторінок. Сюжет, де параноя, як один з головних персонажів, а вірити тому, що відбувається не можна в жодному разі. Я вже знайома з творчістю автора, тому я знала, чого очікувати 🔥 Цього разу, автор так майстерно "заплів" сюжет, що я "вибудовувала" декілька варіантів розв'язання цієї головоломки. Читаючи ближче до фіналу, я вже розуміла, що я на правильному шляху. Ця книга дійсно відчувається як пазл, де безліч знаків питань у читача і ведеться постійно пошук відповідей. Спочатку автор знайомить з тим, хто скоїв жахливі вбивства. Потім переносить читача у події через рік після скоєного. Головні герої Ілан і Хлоя і ще шість гравців, потрапляють у гру "Параноя", на кону великі гроші і що саме містичне.. гра відбувається у покинутій лікарні для душевнохворих, посеред дивовижних просторів засніжених Альп 🏔️ Закинута психіатрична лікарня, де гра буде сплутана з першого ж дня і кошмари матеріалізуються в безумні події. Усі вісім гравців, наче пацюки в лабораторії, де нікого більше немає, а над ними проводять експерименти. Хтось їх проводить.. де реальність змішується з уявою, сни оживають 🔥 Ця книга це постійне відчуття ізольованості, божевілля, кошмарів, незбагненного, коли хтось тебе переслідує. Інтригуюче і тримає напругу до останніх сторінок і читання не хочеться відкладати 🖤 Вдало прописані персонажі, атмосфера психлікарні і того, що відбувалось з гравцями, наче дійсно знаходишся там, блукаєш тими покинутими кімнатами. Впевнена, що і далі буду знайомитись з творчістю автора, бо це саме те, чого і хочеться від даного жанру 😎

Зав'язка захоплює одразу: група людей погоджується на дивну гру, яка обіцяє великі гроші. Але дуже швидко стає ясно: це не просто гра... Книга справді тримає в напрузі і саме цим мені страшенно сподобалась, але не лише цим... Я хочу поговорити про те, наскільки майстерно Тільє працює з напругою, відсилками, алюзіями та психологією своїх персонажів. 👉 Атмосфера і напруга Автор створює таку напругу, що хочеться відкласти книгу, озирнутись, перепочити (але відірватись неможливо). Закриті простори, моторошні місця, дивна поведінка людей навколо, підозри, які легко пов'язати чи не з кожним — все це змушує постійно озиратися подумки. Особливо сильним для мене став момент, коли головні герої починають розуміти: виходу може і не бути... 👉Персонажі У книзі немає "однозначних" людей. Герої психологічно складні, і це ще більше підсилює тривогу. Тільє показує, як страх і відчай можуть розкрити найтемніші сторони людини. Хтось викликає співчуття, хтось — насторожує, але всі виглядають дуже живими. 👉 Сюжет і алюзії "Пазл" справді виправдовує свою назву. Ми збираємо все по шматочку, але результат ми зрозуміємо лише вклавши останній шматочок головоломки. Сюжет закручений так, що інколи здається, що блукаєш лабіринтом лікарні Санессон разом з героями. І тут починають з'являтися алюзії: "Божественна комедія", експеримент Мілгрема, міф про Мінотавра і це далеко не все, повірте. Ці відсилки не просто для краси чи "красного слівця": вони змушують глибше задуматися, що саме переживають герої, відчути все наче на власній шкірі, знайти всі загадки і розв'язати їх. Це трилер для тих, хто любить не лише полоскотати нерви, а ще й пошукати глибину, порозбиратися в підтекстах. Рекомендую читати, якщо цінуєте складні сюжети, глибокі психологічні портрети і не боїтесь занурюватись в складні питання. Я однозначно отримала задоволення розплутуючи цей клубок, але тепер треба щось легеньке. До автора точно планую повернутись, бо мені обіцяли, що інші книги ще крутіші.