Дівчина, жінка, інакша

«це була правда і їй це подобалося що ж від правди відхрещуватися» Чи подобаються вам книги, які не просто розповідають історію, а змушують її прожити? Ті, що зачіпають безліч різноманітних тем, але при цьому залишаються напрочуд цілісними? 🤔 Так? У мене для вас дещо особливе! «Дівчина, жінка, інакша» схожа на справжню мозаїку голосів, історій та досвідів жінок (і не тільки). Героїні тут мають різний вік, колір шкіри, сексуальну орієнтацію, соціальний статус, але всі вони такі живі та справжні. Тому я розумію чому авторка стала лавреаткою Букера, вартує прочитання. Окремий респект, принаймні від мене, стилю: у книзі немає класичних розділів та мінімум розділових знаків. Спочатку це дивує, але потім читання перетворюється на ритмічний потік думок. Історія ллється без пауз, немов розмова десь на кухні за келихом вина або кавою. Теми й думки, що змінюють одна одну без перепочинку. Така собі літературна імпровізація Чому варто читати? ✨ історії жінок, про них самих, їхню силу, боротьбу, пошук себе ✨ Лондон у всій красі та незвабливості ✨ болючі теми з любов'ю та гумором водночас ✨ соціальні контрасти Деякі моменти книги змушували мене зупинитися, щоб переварити прочитане і не вибухнути "праведним гнівом", а деякі – хотілося перечитати знову, глибоко відчути їх, порефлексувати... Я вражена цією книгою, голосами, які в ній звучать і раджу з нею познайомитись, а для себе роблю висновок, що ще повернусь до неї згодом.

Роман британської письменниці отримав Букерівську премію 2019 р. Це історія абсолютно різних жінок, які живуть у Великій Британії, деякі народилися тут, а деякі переїхали до країни під тиском обставин. Кожна жінка шукає свій шлях у житті, намагаючись не забувати хто вона є і чого вона хоче досягнути. Авторка майстерно переплела долі 12 жінок різних поколінь, які дивним чином злилися в одне ціле. Деякі епізоди були показані з різних боків (мати, донька, бабуся, подруга) і це допомагало порівняти погляди різних поколінь та різних соціальних прошарків. Завдяки особливості написання тексту, книга читається дуже легко і відбувається більше заглиблення в оповідь та є можливість поставити себе на місце героїнь. В книзі підіймаються важливі теми: расизму, сексизму, усвідомлення власної орієнтації, фемінізму, одностатеві стосунки та ін. Але в основному - це життя чорношкірих жінок-лейсбійок. Яким і так доводиться важко, бо досі існують упередження щодо кольору шкіри, а ще й те що вони ідентифікують себе з іншою орієнтацію додає більших проблем. Авторка показала яких пригноблень можуть зазнавати жінки тільки тому, що вони не чоловіки. І навіть був цікавий приклад, Бібі, яка змінила стать на жіночу і на власному досвіді відчула, що позбавилася привілеїв, які вона мала будучи чоловіком. Книга нагадує нам, що в сучасному світі, на жаль, досі є нерівність, нетерпимість та упередженість. І що кожна жінка має право на власне життя, навіть, якщо вона інакша. Цей роман дуже важливий і допоможе краще зрозуміти різних жінок і їх боротьбу за власні права. А фінал був несподіваний і дуже щемливий.

Книжка цікава. Було б прекрасно, якби в ній ще були крапки. Це такий стиль написання чи технічна недбалість видавництва?