Чтиво

Чтиво- Джессі Келлерман. Памятаєте колись були досить популярні фільми які іронізували над спецагентами і знущались над всіма шаблонами жанру? НУ, так ось ця книга це, щось по типу цих фільмів. Хоча перші сто сторінок це викапана Жовтолика але в обличчі дорослих чоловіків. А далі вже йде відкрита іронія над Джеймс Бондом. Вигадана держава в Європі яку роздирають то США то Америка то якісь революційні рухи, подвійно потрійні агенти, література на війні, моральні дилеми і вартість життя. Все що ви собі можете уявити все засунуто в цей сюжет. Ні в якому разі не можна серйозно сприймати цей твір. Це сатиричний роман який хоче висміяти шаблони і "Бога з машини", і він це робить прекрасно Пфефферкорн - письменник невдаха і посередній викладач в посередньому вузі. Має друга який клепає кримінальні бестселери зі швидкістю шредера, що знищує папір. Через заздрість і нерозуміння спілкування сходить на пси, проте Білл, автор успішних книжок, вривається в життя бідного професора запрошенням на свій похорон. Письменник зник без сліду десь в океані на своїй яхті. І от з цього моменту життя Пфефферкорна змінюється на всі 180 градусів. Жага грошей і визнання змушує робити його дурні речі, що тягнуть за собою не менш безглузді висновки і ось ти тільки хотів вкрасти рукопис, а вже сидиш в тюрмі в Східній Злабії і чекаєш на розстріл. Чи варто було так ризикувати заради недовгої шани?

Багатогранний твір. Навіть важко визначити, що якого жанру його віднести, адже в ньому є і шпигунські пристрасті, і висміювання існуючих у сучасній літературі штампів, і розмірковування про долю письменників і письменництва, загалом. Про все по порядку. Основний сюжет роману будується довкола письменника-невдахи Пфефферкорна, який після зникнення його старого друга Білла, знаного письменника, зближується з його дружиною і опиняється втягнутим у шпигунські пристрасті між США та невідомою країною Злабією, через що Пфефферкорн неодноразово опиняється на межі загибелі. І якщо дивитися на цей твір як на шпигунський роман, то він прописаний ідеально – головний герой мужній та розумний, і у важкій ситуації хтось зажди в останній момент прийде йому на допомогу. Якщо розглядати цю книгу як детектив, то тут є цікава лінія, пов’язана із загадковим зникненням Білла, який успішно писав під псевдонімом Вільям де Валле. І події роману підкидають підказки для висунення припущень, що ж насправді відбулося з Біллом. Якщо дивитися на цей твір як на книгу про письменництво, то можна знайти декілька варіантів становлення особистості як письменника: писати, те що хочеться і подобається, але не мати слави; писати те, що публіка «їсть», і мати успіх; викрадати і доробляти чужі ідеї; чекати, доки хтось зробить всю роботу за тебе. І нарешті, якщо розглядати цей твір як сатиричний роман, то в ньому можна відшукати насмішки над прийнятими в літературі зразками, намаганнями письменників догодити читачам, людськими вадами, значенням літератури в сучасному світі і навіть трохи над політикою та спецслужбами. Отже, що це за книга – читайте і вирішуйте самі.

Який автор хуліган. Висміяв у своїй книзі все, що міг. Нам обіцяють трилер зі шпигунами і він тут є, детектив з убивством - ставте галочку, драма героя, що не може знайти себе у житті - маємо, любов, зрада, успіх і невдача - є, все як і обіцяли. Однак таку суміш можна поєднати тільки одним інгредієнтом - гумором. І Келлерман постарався на славу - жорсткою сатирою пройшовся і по авторам масової літератури зі своїми багатомільйонними тиражами, і по авторському ремеслу зі своїм бажанням написати шедевр, і по політичній складовій сучасної геополітики і ще, ще і ще багато чому. Використав всі штампи, що міг і всю абсурдність ситуації героїв, що намагаються вижити у його сюжеті. А починається роман із невдалого життя письменника, що розчарувався у своєму намаганні стати відомим завдяки серйозним творам. Це драматична частина книги з серйозним розглядом проблеми дружби та вдалого вибору професії, зневірою у своїх мріях та бажанням протистояти рутині життя. Все повертається з ніг на голову, коли помирає його давній друг - відомий автор шпигунських трилерів. Все закручується настільки швидко, що тільки й встигаєш викрикнути "Овва". Глави роману короткі. насичені подіями та читаються напрочуд легко. Взагалі роман легко екранізувати, а можна читати і уявляти, що дивишся непоганий серіал. Дещо здивований оцінкою цього роману читачами. Пояснюю це собі тим. що не всі сприймають сатиру, або, можливо, не всі отримують те, що бажають - ця солянка із жанрів схожа на американські гірки, від серйозного до комедійного тут один крок, а пародія так схожа на правду, що можна легко себе обманути та плюватись від порівняння з легендами масової літератури. Можна було б подумати. що за легкістю прочитання роман підійде всім але тут не так. Якщо ви поціновувач трилерів чи шпигунських драм і готові до жорсткої сатири над ними, якщо хочете трохи чорного гумору до повсякденності життя, якщо не знаєте де знаходиться Злабія і чому Східна та Західна її частини ведуть кровопролитну війну між собою та чому епос про Василія Набочку настільки важливий для них - сміливо беріться до прочитання книги.