1793

В озері знаходять спотворений труп. Розслідувати справу береться колишній прокурор, Сесіл Вінґе. Це дуже цікава і неординарна книга. У ній було так багато жорстокості й відчаю, що я довго сприймала її, як найстрашнішу з прочитаних. Але знаєте, що сталося у фіналі? Книга мене розчулила. Якоїсь миті я видихнула з полегшенням і на очі набігли сльози. Як автору вдалося поєднати насилля, збочення, вбивства і суцільну зневагу до людей разом з надією на добро, любов і справедливість? Така книга не залишить нікого байдужим. Та не буду вводити вас в оману, позитивного була сама лиш дрібка. Все решта - каліцтво, зґвалтування, війна, шарлатанство, безправ'я і безнадія. Проте детального опису сцен насилля немає. Тому після книги лишились приємні враження. Під час читання мене не полишала думка: "Чому він/вона не покінчить з життям? Навіть якщо вдасться пережити ці події, то від нього/неї лишиться сама лиш оболонка людини". Але кожен з героїв роману зіграв важливу роль і я рада, що деякі з них лишились живими. Книгу поділено на 4 частини. Перша про помираючого генія Сесіла та пораненого вояку Мікеля. Обидва прагнуть докопатися до істини та встановити справедливість. Друга про зовсім юного, але знедоленого Блікса. Третя про Анну Стіну, що не бачила за життя нічого доброго, але відчайдушно намагалася його зберегти. Хоч мені й було шкода всіх героїв роману, Анна зазнала найбільшої несправедливості. Саме її історія мене дуже розчулила. І в останній частині розкриваються особи вбивці та жертви, а також перетинаються шляхи усіх героїв роману. У фіналі Сесіл мене дуже здивував. Цікаво, він сприймав свої дії, як акт милосердя чи жорстокості? Або ж це був єдиний можливий спосіб правосуддя, оскільки час розслідування добіг кінця? Ще хочу відмітити, що у книзі є чимало історичних відомостей. А шведські власні назви дуже важкі для прочитання. Наприклад: Ансґаріеберґет, Ладуґордсвікен, Скіннарвікен, Кунґсгольм. Це було незвично, але дуже цікаво. Щиро рекомендую і ставлю книзі 10 з 10.

Ця книга пахла хорошою історією і я не помилилась. Оглядаючи новинки в книгарні і натрапила на відгук мого улюбленого автора на цій книзі. "Це захоплива, жахлива, закручена й красива історія. Читати її - це вже маленький подарунок."  - Фредрік Бакман - Хм, варто почитати. Це точно буде не жахливіше тих історій які мені підсувала мама про концтабори у мої 14 років.  Історії Бакмана розчулювали та надихали, тож я хибно подумала, що це може бути життєствердний детектив на історичній основі.  Хех. Десь на 215 сторінці я гидувалась всьому прочитаному і боролась з бажанням продати її одразу на олх. Чого тут тільки не було. Приниження людської гідності задля розваги? Так. Розчленування? Звісно. Сексуальні збочення? Однозначно так. Головний герой, що дихає в сторону цвинтаря? Так так. Чи це одна із найкращих книг, що я прочитала за цей рік? Пфф, однозначно так.  Якось мене навіть серце закололо від прочитаного, такого навіть я не очікувала. Та автор вміє писати без зайвих слів. Запах, атмосфера, вираз обличчя, в плоть до погоди образи формують картинку і це вже не книга, а кінострічка в моїй голові.  Не хочеться переказувати вам тут перші сторінки чи коротку вибірку подій, а лиш залишити свої емоції. Цю історію слід пережити повністю. Скажу лиш, що книга написана на історичних подіях, автор лиш додав своїх героїв, що дуже органічно підійшли тим рокам. Тож навіть віриться, що десь у 1793 могла статись подібна історія.

Отримала велике задоволення від прочитання книг 1793 та 1794! Прочитала їх обидві за декілька днів, відірватися не можливо. Рекомендую до прочитання. Тепер цікавить чи буде продовження українською - 1795?