Сьогодні в нашому ТОП-5 ми поринемо в глибини української літератури. Приготуйтеся до захопливої подорожі сторінками знайомих книг українських метрів слова.
Відкриває добірку «Московіада» Юрія Андруховича. Вона справедливо вважається «романом жахів», у якому не страшно, ні, жахливо. Жахливо через реалії недоімперії, що занапастила стільки людських життів, гасила найменший проблиск надії на свободу.
«Московіада» смілива, запаморочлива, чесна й динамічна. Книга гостро сатирична, вульгарна, химерна, провокативна, сповнена іронії.
1992 рік. Отто фон Ф. — молодий український поет, який відправляється навчатися до столиці тодішньої імперії, у місто тисячі й однієї катівні, до Москви. Однак велике місто, як відомо, має здатність підкорювати та розбещувати людські душі. Отто потрапляє у нескінченний вир алкоголю та сексу. Одного разу ця дорога приводить його в місце глибоко під московською каналізацією, на рівні метро, де він стає свідком жахливого симпозіуму відомих мерців. Ось тут і починається одіссея нашого героя. За 24 години імперія впаде, і цю добу ми й проведемо в компанії Отто, який мусить рятувати не лише власне життя від КДБ, а й власний квиток на поїзд, яким має дістатися рідного Києва.
Ще один чудовий представник захопливої української літератури — «Солодка Даруся», написана Марією Матіос.
Події відбуваються в ті часи, коли радянська влада простягла свої загребущі руки до України. На тлі загальнонаціональної трагедії розгортається трішки менша за масштабами, але не менш розбиваюча серце. Трагедія сім’ї з Буковини, сім’ї Дарусі.
Авторка веде розповідь антихронологічно. Три драми-розділи працюють задом наперед, щоб показати, як мила Даруся стала німою, а ще є такий собі «хор» двох старших жінок, які коментують все і всюди.
Дарусю всі в селі вважають божевільною, але не тому, що вона такою є, а тому що, вона не говорить. Крім того, у неї починає боліти голова кожного разу, коли хтось згадує солодке чи пропонує його. Люди завжди втручалися в життя дівчини, навіть не бажаючи заглибитися в причини її поведінки. Ця перша драма, здається, згасає, коли Даруся, знаходить споріднену душу, когось, хто її розуміє. Проте щастя швидкоплинне. Не без допомоги односельчан вона знову залишається одна. Від однієї драми до іншої, і життя, немов сповнене лише нерозуміння, перешкод та падінь. Третій розділ розставить все по своїх місцях, ми дізнаємося передісторію героїні, що розіб’є серце читачів на тисячі шматочків. Але воно того варте.
«Бо є так» Тараса Прохаська — це збірка есеїв, в яких автор говорить про все на світі: про те, про що ми зазвичай не задумуємося, але воно поруч, про буденність, а іноді й про війну чи свята. На сторінках ви зустрінете Франківськ, Закарпаття, Австрію, Чехію та Словаччину. Десять років досвіду пізнання розпорошені у кількох десятках нотаток, кількох тисячах речень. Іскри Прохаськової мудрості виблискують у недомовленості, зваженості та своєчасності. Кожен есей несе в собі крихітку істини, що надовго залишається в пам’яті, стаючи неначе уроком мудрості. Читання одночасно легке та складне, як саме життя. Кожен знайде для себе власні висновки, хоча, звичайно, можна дещо прочитати й забути. І кожен раз, коли ви перечитуватимете будь-який уривок, він відчуватиметься інакше.
Ще одна книга, про яку ви, безперечно, чули — «Депеш Мод» Сергія Жадана.
Дуже хороша книга з кількох причин. По-перше, змінюються враження під час читання, і змінюються вони дуже своєрідно: спочатку це може здатися претензійним, нудним (знову ті 90-ті, вже затьмарені чорним, потік свідомості тощо), потім пригоди оповідача Жадана та його друзів стають захоплюючими, смішними, а наприкінці вже зовсім не смішно, тільки дуже сумно. Завершення все ж таки обнадійливе, хоча зовсім і несентиментально. Той випадок, коли надію дають, не даючи ніби. Надія полягає в тому, що все, що відбувається, повинно бути.
Хороша книга ще й тому, що 90-ті тут просто живуть. Твір написаний на початку 2000-х, тому немає ніякої ностальгії за всілякими речами, одягом, жуйками — це тільки реалії, але загалом їх небагато.
Харків, новоспечена Україна, 1993. Троє таких собі друзів, нехай більше з нудьги та потреби, ніж справжньої дружби, їм по дев’ятнадцять і вони не мають хоча б якої-небудь мети. Хлопці з Харкова просто молоді, вони просто блукають. Люди, кудись переїжджають і незрозуміло, як і куди потраплять, але, очевидно, не в батьківський світ — це символізується в романі повністю розірваними зв’язками зі старим поколінням. Ці зв’язки настільки серйозні, що більше немає бунту, гніву, образи чи озлобленості — просто молоді люди різні і живуть по-різному. Крапка.
Хлопці досить старі, щоб пам’ятати, що вони жили в Радянському Союзі, однак досить молоді, щоб не мати чіткого уявлення про те, що це насправді означає. Вони п’ють. Вони намагаються швидко заробити гроші, щоб фінансувати своє пияцтво, і зазнають невдачі.
Жадан малює строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих. Книжка сповнена як депресивності, так і неймовірної дотепності. І хоч це рання робота автора, від неї, у кінці-кінців, важко буде відірватися, як і від більшості робіт Сергія Жадана.
І на завершення маємо для вас ретро-детектив «Алмази з Танжера» від майстра історичного детективу Юрія Винничука.
Пригоди Марка Криловича продовжуються, але тепер вже на службі у НКВД. Він отримує одне секретне завдання за іншим, але серед них є такі, про які керівництво навіть не здогадується.
Довіру чекістів не так легко захопити. Тож, нашому герою ще доведеться довести свою відданість, виконавши божевільне завдання. Вбивши чоловіка, якого він ніколи не бачив, який нічого поганого самому Марку не зробив і лише тому, що так забагалося чекістам. Зіскочити не так і легко, адже у випадку чого розплачуватися буде його друг Обух та його вагітна дружина. Тому Крилович обережно шукає вихід із ситуації. Він його знаходить, але чи буде нове завдання легшим, ніж попереднє?
Шлях аґента Лилика пролягає через Танжер, Північне Марокко у пошуках валізи з контрабандними алмазами. Танжер перебуває під міжнародним контролем, це місце, де товчуться шпигуни усіх європейських країн. Буде цікаво.
За детективною історією Юрій Винничук показує панораму життя Львова у перші роки совєтської влади. Тут і партійні чистки, і війна у Фінляндії, і переселення німців. І, звісно, до болю знайомі пропагандистські прийоми, що відтоді майже не змінились. Атмосферні ілюстрації лише, як завжди, додають книжці автентичності та шарму, а стиль автора захоплює все більше і більше з кожною сторінкою.
На всю добірку традиційно вже діє знижка. Тож, не проґавте нагоду придбати якісну українську літературу за дуже приємними цінами. Рекомендуємо, також, заглянути в розділ «Читай на відпочинку», адже він сповнений чудової легкої літератури зі знижками від -10% до -50% до 23 липня. Приємного читання!
