Батьки Стенлі тримали невеличкий магазин в Далласі, який називався
«Neiman-Marcus». Із самого дитинства хлопчик майже весь час перебував там, в оточенні суконь, штанів і манекенів. У 1926 році, отримавши освіту в престижному Гарварді, Стенлі не кидається підкорювати вершини Нью-Йорка або Лос-Анджелеса, а повертається до батьківського магазину. Хоча офіційно його директором він стає тільки після смерті батька в 1950 році, але вже по поверненню починає встановлювати там свої правила.
Стенлі ретельно вивчив споживчий попит і кардинально змінив інтер’єр магазину. Оскільки батьки дали йому повний карт-бланш, його фантазія працювала «на повну котушку».
Йому в голову приходить ідея пропонувати чоловікам варіанти подарунків для їхніх дружин. Він часто проводив модні покази, перетворюючи зал магазину на подіум, щоб покупці могли краще роздивитися запропонований одяг. Також Стенлі влаштовував у себе національні тижні моди. У ці дні в магазині був представлений одяг дизайнерів певної країни, а інтер’єр постійно змінювався відповідно до кольорів прапору і особливостей національної культури.
Філії його магазинів відкривалися по всій Америці, а придбати там можна було вже не тільки одяг, а й предмети інтер’єру, парфуми і косметику. Він багато подорожував, і з кожної поїздки привозив щось зовсім особливе і екстравагантне, що потім потрапляло до різдвяного каталогу «Neiman-Marcus».
Саме
Стенлі Маркус відкрив світові багатьох відомих дизайнерів, які тоді тільки починали свій шлях. Він заснував свою власну fashion-премію, яку так і назвав Neiman Marcus Award. Зараз цим уже нікого не здивуєш, але в ті роки вона була чи не єдиною в своєму роді. Премії
Neiman Marcus Award удостоювалися такі знані дизайнери, як
Коко Шанель, Крістіан Діор та Ів Сен Лоран.
Багато знаменитостей зверталися до нього як до стиліста. Він допоміг підібрати вбрання для весільної церемонії Грейс Келлі та принца Реньє в 1956 році в Монако. До нього прислухалися і мешканці Білого дому, наприклад, сукню для дружини президента Ейзенхауера для інавгурації вибирав саме він.
Незважаючи на те, що ім’я Стенлі Маркуса асоціювалося всередині країни і за її межами з постачанням ексклюзивного одягу, для жителів Далласа він був набагато більше, ніж просто керівник магазину. Він був совістю міста, постійно підштовхував місто до зростання, організовуючи в своєму магазині спеціальні покази, виставки сучасного мистецтва та інші суспільно значущі заходи. Стенлі розумів: майбутнє його компанії безпосередньо залежить від швидкості, з якою буде рости місто, в якому він живе. Більше населення — більше клієнтів для «Neiman-Marcus». Це був, мабуть, один із головних секретів магазину його мрії. «Не можна тільки брати, треба і віддавати», «Великий місто має багато потреб» — ці принципи Стенлі засвоїв від свого батька. Колись давно батько Стенлі вибрав Даллас місцем для свого бізнесу та життя, а тому робив усе, щоб допомогти цьому місту стати гідним його власних амбіцій.
Стенлі Маркус мав приголомшливі манерами, завжди залишався досить гнучким і адекватним в спілкуванні й мав чудове почуттям гумору. Він особисто зшив екстравагантну ковбойський сорочку для Пабло Пікассо. Коко Шанель згадувала, що якось під час її приїзду в Даллас для отримання премії, Маркус скопіював одну з її суконь і одягнув у такі ж сукні невелике стадо корів. У віці 94 років він був запрошений на зустріч із співробітниками інтернет-компанії Amazon.com. Патріарх модної індустрії приїхав в дорогому, зшитому на замовлення костюмі, і побачив перед собою 300 чоловік, одягнених у стилі casual. «Я зняв піджак, краватку, сорочку і залишився в футболці, — розповідає Стенлі Маркус. — тільки тоді сказав: «О’кей. Давайте поговоримо». Я не міг би придумати кращого початку. Мене не відпускали зі сцени дві години».
Історію свого життя Стенлі Маркус поклав за основу книги
«Магазин моєї мрії», яку також написав з гумором і з інтересом до людей — читачів і покупців.
«Люди знають різницю між хорошим і поганим. А є ті, які відчувають відмінність між хорошим і найкращим. Ми знаємо, як догодити останнім, а значить, залишаться задоволені всі», — так він описав секрет такого стрімкого і блискучого успіху своєї імперії.
