А ви вже обрали #ЩоЧитатиВихідними? Маємо для вас дві цікавезні книжки, сповнені драм, інтриг та розслідувань, а ще жахів.
«Дім на Збіччі» від автора «Кістяних годинників», Девіда Мітчелла.
Книга народилася з невеликої історії в Twitter, перетворившись на 240 сторінок крові та жахів.
Дія розгортається у 5-ти моментах між 1979 і 2015 роками, з інтервалом у 9 років — усе пояснюється й має сенс до кінця — у дивному будинку в передмісті Лондона, місці дивних надприродних явищ. Мітчелл будує розповідь із властивим йому спокоєм, підкидаючи підказки (як справжні, так і помилкові), постійно заглиблюючись у своїх героїв. Результатом є атракціон на американських гірках, який проходить повз готель «Оверлук», будинок Гілл і будинок Беласко (з роману Річарда Метісона «Пекельний дім») або будь-де, де відбуваються ці явища. Гумор, також характерний для автора, є бажаним доповненням жанру. Іншою константою у книгах автора є інтертекстуальність і його поп-посилання, що переходять тут не лише від класики жахів, яка включає, окрім уже згаданих «Падіння дому Ашера», а також більш сучасні твори, такі як: «Матриця», «Шоу Трумена» та «Гаррі Поттер», а також власну бібліографію автора. Також тут багато посилань на музику, мистецтво та заголовки новин.
Ця книга, як і «Кістяні годинники», ставить кілька глибоких запитань завдяки науково-фантастичному підходу: як би було відкрити секрет вічного життя та вічної молодості (що б це зробило з вами як з людиною? — Мітчелл представляє обидва варіанти, хороших і поганих наслідків). І як би було, коли б здійснилися наші мрії та фантазії — чи сталося б десь зі світом щось непоправне, якби ми помітили, що це відбувається з нами?..
«Дім на Збіччі» — це моторошно і смачно. Девід Мітчелл дозволяє розуму оселитися в цих місцях візуально. Уявні картини випливають зі сторінок із створенням власної інтерпретації представлених сцен. Ви перебуваєте в межах будинку на Збіччі, задушливо та клаустрофобно. Чудова книжка, чудового автора.
Друга книжка поведе нас у світ індустрії розслідувань, шпигунів, політики та суперництва між державами.
«Індустрія розслідувань: як приватні шпигуни впливають на політику» — це викривальний погляд журналіста, лауреата Пулітцерівської премії, у зловісний світ приватних шпигунів.
Баррі Меєр розповість про «приватних шпигунів»: компанії та окремих осіб, які надають висококласні послуги розслідування. У книзі розглядаються тактики, що використовуються для збору інформації, починаючи від старомодних «людських» звітів і закінчуючи складним стеженням і хакерством.
Клієнтами, як правило, є корпорації та заможні особи, що потребують «стратегічної розвідки» (тобто викриття) про суперників і конкурентів. Джерела — здебільшого журналісти, бізнесмени, правоохоронні органи та державні службовці — усі, хто має відповідну інформацію, яку можна отримати. Є й технічний елемент. Більш скрупульозні фірми прочісують соціальні медіа та незрозумілі бази даних, щоб отримати інформацію про цілі. Менш скрупульозні намагаються зламати свої системи.
Тут ви не знайдете єдиної прямої розповіді — книга проливає світло на низку приватних розвідувальних організацій та їхню діяльність для багатих, часто аж нікчемних, клієнтів. Центральною темою, яка проходить у книзі, є сумнозвісне досьє Крістофера Стіла, котре нібито викрило непристойні, незаконні та неприйнятні дії Дональда Трампа та інших осіб, пов’язаних з його кампанією, і їхні зв’язки з Москвою.
«Індустрія розслідувань» пропонує нам подорож до секретної багатомільярдної індустрії, у якій інформація є валютою, а лояльність продається. Досьє на Трампа, брудні й підступні методи роботи приватних розслідувальних фірм, подвійні агенти, журналісти-розслідувачі, хакерство й російські олігархи — усе це ви знайдете в цій книжці, яка підкріплює давній принцип: не вірте тому, що хтось вам говорить, якщо ви не перевірили це та не застосували тест здорового глузду, включаючи те, що ви читаєте в основних ЗМІ.
Сподіваємося, що хоча б одна з книг припала вам до душі, адже вони дійсно варті прочитання. Найвищі рекомендації.
