Продовжуємо знайомити вас із творчістю українських авторів. Цього разу на черзі — наша біографічна новинка від зірки української художньої гімнастики Анни Різатдінової, поруч із цьогорічним довгоочікуваним романом Євгенії Кузнєцової.
Книга «Мій роман зі спортом» — це відверта і глибоко особиста сповідь Анни Різатдінової, однієї з найяскравіших постатей української художньої гімнастики. Олімпійська призерка, чемпіонка світу та Європи, Анна ділиться не лише фактами своєї спортивної біографії, а й тим, що зазвичай залишається за лаштунками гучних перемог — болем поразок, надлюдськими тренуваннями, тиском очікувань і щоденними сумнівами у власних силах.
Це не просто мемуари про спорт — це історія дорослішання й боротьби. Авторка описує свій шлях від перших занять у дитячій гімнастичній залі до найвищих світових арен, розповідає про роль батьків, які стали її головною опорою, про непрості стосунки з мамою-тренеркою, а також про знакових наставників, які допомогли їй знайти себе у спорті та подолати кризові моменти.
Особливо цінними є розділи, де Різатдінова ділиться досвідом психологічної боротьби — як зберігати концентрацію, долати страх і вчитися відновлюватися після невдач . Вона чесно говорить і про «зворотний бік» професійного спорту: травми, виснажливі збори, допінг-контролі, складні стосунки у команді . Але водночас книга наповнена світлими моментами — дружбою, підтримкою, щирою любов’ю до гімнастики.
Не оминула Анна й трагічний досвід війни: у фінальних розділах вона розповідає про роботу своєї Академії під час повномасштабного вторгнення, про дітей, для яких спорт став способом психологічного порятунку, і про власну місію у вихованні нового покоління українських гімнасток.
Книга написана живою, емоційною мовою. Вона буде цікавою не лише прихильникам гімнастики чи спорту загалом, а й усім, хто шукає натхнення у реальних історіях про силу характеру, наполегливість та віру в себе. Це відверта розповідь про те, що за кожною медаллю стоїть величезна щоденна праця, а справжня перемога — це здатність не зламатися і продовжувати свій шлях, навіть коли здається, що сил більше немає.
Є книги, які одразу відчуваються як щось дуже близьке й правдиве — «Вівці цілі» саме така. Євгенія Кузнєцова у своєму романі поєднує буденність сільського життя, відлуння війни та пошуки людиною свого місця у світі. Це не гучна епопея, а радше тиха, майже інтимна історія, у якій крізь дрібні події проглядає велика правда про наш час.
У центрі сюжету — Яна, жінка, яка живе у селі в батьківській хаті. Тут усе зберігає пам'ять про минуле: старі традиції, ритуали, мовні звороти, навіть речі. Село зображене не як ідилія, а як простір, де буденність постійно межує з війною й соціальними змінами. У хаті Яни збираються люди, які стають ніби її новою родиною: тітка Слава, яка має свою сувору, але теплу мудрість; дівчата-сироти, котрі тимчасово оселяються поруч; випадкові гості, що приносять у дім власні історії та біль. Через цих персонажів авторка показує, як особисті долі переплітаються з долею країни.
Події розгортаються на тлі війни — вона присутня у розмовах, у новинах, у долях тих, хто втратив рідних чи домівку. Але головне в романі не фронтові сцени, а те, як люди намагаються жити далі, триматися одне за одного, зберігати звичний ритм життя. Яна, попри втому й розгубленість, поступово вчиться приймати світ таким, яким він є, і водночас знаходить сили для турботи про інших.
«Вівці цілі» — це історія про жіночий досвід, родинні зв’язки, пошуки опори у світі, що постійно змінюється. Стиль Кузнєцової простий, але дуже образний: вона не перевантажує текст подіями, натомість концентрується на деталях, які створюють відчуття присутності — запаху хати, смаку страви, звуків села.
Цей роман варто читати тим, хто хоче зрозуміти сучасну українську літературу, адже він показує нашу реальність без прикрас, але й без відчаю. Тут є біль, є втрата, але є й тепло, людяність та світло — те, що допомагає вистояти.
До кінця тижня у вас є чудова можливість придбати книги з нашої тематичної добірки зі знижками від 10% до 50%.
