Історія людства настільки захоплива й багата на події та особистості, що двома книжками, звісно, не обійтись. Тож у нашій рубриці #ЩоЧитатиВихідними ми обрали дві важливі книги з неординарним (і в певному сенсі схожим) поглядом на один з ключових моментів історії людства.
Почнемо з нашої новинки — роману Сергія Батурина «Спис римського сотника». Ви пам’ятаєте біблійний переказ про страту Ісуса та помилування Варавви? Цікаву версію цієї історії запропонував Сергій Батурин у книзі «Clavus Domini». У новому романі письменник продовжив своє дослідження подій двохтисячолітньої давнини. Цього разу автора зацікавив Спис Долі. Той самий, котрим колись римський центуріон Лонгин пробив груди Ісуса, коли той висів на хресті. Христос був уже мертвим, але спис відтоді набув магічної сили та став священною реліквією. Він побував у святого Маврикія, останнього хранителя чаші Грааля Парсифаля, Карла Великого та багатьох інших імператорів та королів.
Вже в наші дні Гітлер, відомий своїм захопленням окультизмом та містикою, наказав знайти одну з найбільших християнських реліквій. Окрім Ватиканського щонайменше три списи теоретично можуть бути тим самим Списом Долі. Щоб заволодіти справжнім Списом, Гітлер готовий на все. Двома списами, Краківським та Віденським, нацисти заволоділи, захопивши Австрію та Польщу під час Другої світової війни. Тепер вони розшукують треті спис, який зберігається в Ечміадзінському монастирі, у Вірменії.
У романі, де переплітаються сучасність та давнина, ми знову зустрінемось із Вараввою та його коханою Ксанфою, з Лонгином і Понтій Пілатом.
А от Ювал Ной Харарі у своєму бестселері «Sapiens: Людина розумна. Коротка історія людства» перенесе нас аж до часів появи homo sapiens. Автор узявся показати нам, що Книга Буття не суцільна вигадка та фантазія. Він не вдається до заплутаних міркувань про Творця, не сперечається щодо науково доведених фактів, як от Великий вибух, тектонічні рухи чи еволюція. Натомість доктор Харарі розповідає історію людства, яка насправді дуже цікава. Приблизно десять тисяч років тому люди здебільшого перестали бути мисливцями-збирачами і стали землеробами. Чому це сталося? У книзі Буття говориться, що людей вигнали з Едемського саду і вони були змушені обробляти землю, щоб вижити. А все через те, що вони мали зухвалість з’їсти плід дерева, щоб стати як боги. Харарі погоджується із цим — не так буквально, звісно, але так дійсно сталося. Ми стали фермерами, потім почали розвивати технології, будувати міста, і, нарешті, винайшли науку. Ми максимально використали свій вплив на інших живих істот, спричинивши вимирання одних видів чи перетворивши на їжу других. Але все це не зробило нас щасливішими, а тільки підтвердило біблійну притчу — навіть якщо люди винайдуть рецепт безсмертя, вони не будуть такими щасливими, як були в Саду. Найімовірніше, ми знайдемо нові та ще гірші способи відірватися від нашої справжньої спадщини.
Погоджуватись чи ні з таким поглядом автора — вирішувати вам.
Нагадуємо, що на обидві книжки діє акційна ціна до кінця тижня. Зчитаємось на наступному, геллоувінському тижні.
