Українська історія — це насамперед мозаїка людських доль, глибоких переживань і культурних нашарувань. Сьогодні ми вирушаємо у подорож у два дуже різні, але однаково важливі світи: Станиславів початку ХХ століття з його інтимною атмосферою зламу епох, і широкий історичний простір від неоліту до модерну, у якому формувалася українська ідентичність. У центрі подій — люди, міста, кордони і пограниччя. Ці книги допомагають не лише краще зрозуміти українське минуле та культурний контекст, а й глибше відчути внутрішні драми предків, які жили в різні епохи на цій землі.
«Український Мультифронтир» — це смілива спроба переосмислення української історії через призму концепції фронтиру — пограниччя як простору зіткнення, взаємодії та трансформації. Упорядкована Сергієм Громенком книга пропонує нову, нетрадиційну оптику: вона розглядає історію України як безперервне життя на межі — між імперіями, етносами, конфесіями, стилями господарювання, цінностями та ідентичностями.
Книга поділена на кілька тематичних частин, що охоплюють періоди від неоліту до початку ХХ століття, включаючи доісторичні часи, козацьку добу, модерне ХІХ століття та навіть аналізує методологію ідей фронтиру у працях українських істориків ХХ століття. Особливо цінною є перша частина, де викладено теоретичне підґрунтя концепції мультифронтиру — явища, що постає не як запозичена західна модель, а як цілком питомий спосіб тлумачення українського історичного досвіду.
На відміну від класичних монографій, ця праця — мозаїка. Розділи написані різними істориками, що надає книзі стилістичної різнорідності, але й робить її живою, відкритою до дискусії. Саме тому упорядник чесно попереджає: це не підручник і не завершена монографія, а перша велика спроба скомпонувати українське минуле в межах нового концепту — і це лише початок роботи.
Окрема увага приділяється пограничним регіонам: степовому півдню, Лівобережжю, Поділлю, Слобожанщині. Автори демонструють, як ці зони формувалися не стільки «всередині» держав, скільки на перетинах імперських амбіцій, локальних ініціатив і транснаціональних впливів. Україна тут — не стабільна територія, а рухливий простір постійного перетину. Не випадково згадується і гасло: «Знай, ляше: що по Случ — те наше!», яке виражає усвідомлення особливої ідентичності «фронтирних» зон.
Однією з найсильніших сторін книжки є її відкритість до міждисциплінарності: історія тут переплітається з географією, культурологією, антропологією, соціологією. Це робить «Мультифронтир» актуальним не лише для академічної аудиторії, а й для широкого читацького загалу, який цікавиться питаннями української ідентичності, цивілізаційних моделей і ролі погранич у формуванні націй.
Водночас, варто зауважити: деякі тексти вимагають високого рівня підготовки читача, особливо ті, що містять складну термінологію або спеціальні історіографічні дискусії. Але ця «нерівність» цілком виправдана — книжка є «живим» організмом, що прагне заохотити дискусію, а не нав’язати єдину «правильну» інтерпретацію.
У підсумку, «Український Мультифронтир» — це важливе й амбітне науково-популярне видання, що заслуговує на увагу кожного, хто хоче краще зрозуміти складну й динамічну історію України. Це книга, що не просто розповідає про минуле, а пропонує нову мову для його осмислення.
«Фелікс Австрія» Софії Андрухович — це вишукано написаний історичний роман, дія якого розгортається на зламі століть у Станиславові (тепер Івано-Франківськ), у межах Австро-Угорської імперії. Але це не лише історія про певну епоху — це глибоке й емоційне занурення в особистість, у психологію, у зв’язки, що зв’язують і розривають.
У центрі сюжету — оповідь служниці Стефи, яка виросла поруч із Аделею, донькою лікаря Ангера. Дівчата втратили батьків під час пожежі й з того часу живуть разом — не як родина, не як подруги, не як пані й служниця, а в дивному сплетінні залежності, ревнощів, образ і невимовленого болю. Стефа віддана Аделі, але ця відданість дедалі більше схожа на нав’язливу ідею, на хворобливу потребу. Її внутрішній голос — основа всього роману — стає головною ареною боротьби між минулим і теперішнім, між свободою й обов’язком, між коханням і відразою.
Софія Андрухович майстерно поєднує стиль і зміст. Її мова — соковита, витончена, іноді старомодна, як сама Австрія початку ХХ століття, з її кафешками, модистками, кабінетами лікарів і фотографами-авангардистами. Атмосфера міста промальована з увагою до деталей: від запаху вулиць до шуму газет, від одягу до традицій. Але ця автентичність ніколи не затьмарює головне — психологічну драму.
«Фелікс Австрія» — це роман про роль, яку ми граємо у стосунках. Про межу між самопожертвою та самознищенням. Про те, як ми будуємо власну ідентичність через прив’язаності — справжні й вигадані. І про те, як важко відпустити минуле, особливо коли ми самі себе з ним ототожнюємо.
Це не просто одна з найкращих українських книг останнього десятиліття — це твір, що викликає резонанс у душі. Недарма роман отримав премію BBC Книга року і ліг в основу фільму «Віддана».
Під час останньої грози в Харкові постраждала друкарня “Тріада-Пак”. У зв’язку з цим змушені повідомити, що вихід чотирьох наших передпродажних новинок переноситься на наступний місяць. Йдеться про книги: «Джеймс», «Таємничий світ котів», «Вознесіння» та «За водою до моря». Очікуємо їх орієнтовно 11 серпня й щиро сподіваємося на ваше розуміння та підтримку.
