На честь тематичного тижня історичних романів ми обрали для вас дві яскраві історії, дія яких розгортається в часи кривавих революцій. Перша переносить нас до Китаю початку ХХ століття — на межу падіння династії Цін, де революційні ідеї стикаються з жорстокими реаліями традиційного устрою. Друга — у вир Мексиканської революції 1910-х. Обидві історії — про людей у центрі великих подій, про вибір, ціну свободи та сліди, які залишає насильство навіть у найдостойніших намірах.
Історичні романи здатні відтворювати дух епохи так виразно, що читач майже фізично відчуває пил, запах пороху і шалений ритм часу. Саме таким є «Революція» Артуро Переса-Реверте — твір, у якому особисте і політичне, інтимне і історичне сплітаються в одне ціле.
На початку XX століття юний іспанський гірничий інженер Мартін Гарет прибуває до Мексики, щоби працювати на шахтах. Але доля вносить свої корективи: випадково потрапивши в епіцентр революційних подій 8 травня 1911 року в Сьюдад-Хуаресі, він опиняється у вирі боротьби, яку ведуть повстанці під проводом Франсіско Мадеро, Еміліано Сапати та Панчо Вільї. Перші постріли, які герой чує з вікна свого готелю, запускають низку подій — від пограбування банку до особистих трансформацій.
Це не лише історія про кров і зброю. Це роман про дорослішання, честь, чоловічу гідність і складні моральні вибори. Герой змінюється — із наївного спостерігача він перетворюється на людину, що приймає рішення, від яких залежить життя інших. Разом з ним у центрі подій — три жінки, які впливають на його світогляд, і загадковий скарб, що вабить не менше, ніж сама революція.
Артуро Перес-Реверте — один із найвідоміших сучасних іспанських письменників, автор численних романів, серед яких «Фламандська дошка» та серія про капітана Алатрісте. У «Революції» він використовує притаманний йому стиль: витончений, іронічний, глибокий. Ретельна історична реконструкція поєднується тут із художньою свободою і драматизмом, що робить текст захопливим як для поціновувачів історії, так і для шанувальників пригодницької літератури.
Це роман про пошук ідентичності в умовах хаосу, про те, як історія змінює не лише країни, а й серця. «Революція» — це подорож у саму суть мужності, вірності й цінності людського вибору. У книжці немає чорно-білих персонажів — усі складні, живі, суперечливі. Атмосфера брудної, кривавої, але щирої боротьби не залишає байдужим.
Книга «Тортури з ароматом сандалу» китайського лауреата Нобелівської премії Мо Яня — це глибокий, жорсткий і водночас філософський роман, що розгортається на тлі провінційного Китаю початку ХХ століття.
У центрі роману Мо Яня — історія Сунь Мейнян, дівчини із села Чаомо в регіоні Шаньдун, яка вміє виконувати маоцянґ — народну оперну форму. Краса Мейнян затьмарена тим, що вона не мала забинтованих ніг, тому вважається «непридатною для шлюбу» в традиційній культурі. Її чоловік, Зяо Сяоцзя, — простий м’ясник, якого вважають дурнем. А її біологічний батько, Сунь Бін, — оперний співак і один із лідерів Боксерського повстання. Він кидає виклик чужоземцям та корумпованій владі, але зрештою опиняється на шляху до жорстокого вироку — кари «тортурного смердення сандалу».
Цей метод страти — тривале катування із використанням сандалового стовпа, яке вселяє біль і страх ще до смерті. Страту проводить батько Сяоцзя, колишній імператорський кат, що вже зіткнувся з тисячами смертей. Його старанність у виконанні складного ритуалу — майже релігійний акт професіоналізму, що залишає після себе викривлений образ справедливості через калічення людських душ.
Складні стосунки між героями наповнені драмою й суперечливістю: Мейнян намагається здобути свободу і врятувати батька; її коханець, окружний магістрат Цян Дін, перебуває під тиском імперської влади, але водночас змушений миритися зі своїми почуттями до неї. Усі дії Мейнян і конфлікти з різними чоловіками висвітлюють соціальні й моральні дилеми — про владу, любов, зраду і протест.
Хоч у романі присутні моменти чорного гумору й гротеску, Мо Янь не уникає натуралізму — опис виконання тортур прямолінійний і шокуючий. Водночас він вводить музику — звуковий простір маоцянґу та ритм поеми, які структурують роман як музично-драматичну виставу. Автор навіть жартує, що його книга — «про звук», адже акцентує на культурному звучанні як опозиції до мовчання в душах людей, які живуть під репресіями.
Цей твір не для слабкодухих, але він цінний для тих, хто готовий зануритися в Китай кінця династії Цін, побачити внутрішню конфліктність культури й пережити драму людської гідності під тиском жорстокої системи. Це готична історія на тлі історичного хаосу, вміло збудована як опера про майстерність і вибір.
Якщо ви раптом ще не бачили, то в нашому блозі нещодавно з’явилося інтерв’ю з Галиною Матвєєвою, авторкою роману «Ключ соль», а також новий випуск дайджесту новин за 1–15 липня 2025 року.
