Ми продовжуємо досліджувати світ сучасної української прози й сьогодні поговоримо про фантастику та фентезі. Перед вами — яскравий дует самобутніх творів, які відмовляються від наївних канонів і пропонують читачеві зазирнути в найтемніші куточки людської природи, затиснутої між жорсткою реальністю та незбагненними силами.
Забудьте про затишне фентезі — «Видюк» Володимира Кошелюка занурює у густу, похмуру містику без жодних прикрас. Автор майстерно зіштовхує лобами суворий реалізм сьогодення та прадавній магічний хаос, створюючи історію з таким рівнем напруги, що відірватися просто неможливо.
Головний герой книги — Олег Кіпчак , молодий археолог і ветеран війни на Донбасі. Проте окрім військового досвіду та любові до кочівницької історії, він несе в собі значно важчий і небезпечніший багаж. Олег — «видюк». З самого дитинства він наділений унікальним і водночас проклятим даром бачити світ потойбічних істот, відчувати закляті скарби та чути їхніх похмурих вартових.
Історія розгортається на будівельному майданчику, де під час розкопок старого льоху шістнадцятого століття аспірант Саня випадково тривожить прадавнього мерця-вартового й опиняється в глибокій комі. Щоб урятувати товариша та зупинити ланцюжок неминучих смертей, Олег змушений здійснити криваву волшбу, використовуючи стародавні знаки-черти. Проте це лише верхівка айсберга. На Олега починає полювання загадкова й жорстока «Канцелярія» , а сам він виявляється втягнутим у масштабну війну синдикатів, магічних приказів та потойбічних істот — від бісів і мавок до сильних відьом. Разом із вірним другом Колькою та загадковою Тамілою герой має пройти крізь криваві випробування, де на кону стоїть не лише його власне життя, а й доля близьких людей.
Автор будує міфологічний простір на українському фольклорі — козацьких характерницьких традиціях, волшбі запорожців та дохристиянських писемних знаках. Текст просякнутий шорсткою, майже фізично відчутною атмосферою: читач разом із героями блукає вогкими підземеллями , відчуває запах полину, череди й багнюки.
Тут є місце і для мілітарного духу , і для психологічної травми ветерана. Головний герой — не всесильний обраний, а виснажена тридцятирічним «персональним пеклом» людина , яка просто намагається втримати голову над водою і чинити правильно.
«Видюк» залишає по собі сильне враження якісного інтелектуального трилера. Це книга для тих, хто цінує динамічні сюжети з глибоким культурним корінням, ідеальний баланс містики та реалізму, а також яскраву мову автора, що змушує повірити в існування потойбічного світу на сусідній київській вулиці.
Коли масштабна космоопера виходить з-під пера автора, схильного до інтелектуальних містифікацій, жанр позбавляється жанрового дитячого наїву. «Тінь попередника», перша частина трилогії «Фаренго» Володимира Єшкілєва, — це не чергова історія про зоряні флоти та бластери, а холодна, майже готична за своєю атмосферою футурологічна драма. Письменник конструює всесвіт, де технологічний прогрес Ери Відновлення не зміг вилікувати людство від його найдавніших хвороб: політичного цинізму, жадоби влади та сліпоти перед обличчям невідомого.
Сюжетна архітектура роману тримається на двох паралельних загрозах: зовнішній — прадавній, та внутрішній — чиновницькій. Понад двадцять років тому в нікуди канув науковий корабель, що вивчав мертву планету Фаренго. Тепер, коли військову базу Імперії нищить невідома біологічна зброя, стає зрозуміло: архів зниклої експедиції хтось викрав і розкодував. Слідча трійця — поліціянт та двоє науковців — вирушає наздогін за привидами минулого. Їхнє завдання — випередити апокаліпсис, про який можновладці у столиці навіть слухати не хочуть, адже вони занадто зайняті перерозподілом сфер впливу та підкилимними заколотами.
Замість звичних розважальних шаблонів космоопери, роман пропонує глибоку й похмуру футурологічну драму, де повністю відсутня чорно-біла оптика, а замість шляхетних рятівників Галактики на сцену виходять прагматичні агенти спецслужб. Це звичайні люди із власними страхами та професійними деформаціями, змушені діяти всередині корумпованої системи, де кожне відомство веде приховану війну проти сусіднього кабінету. Весь цей всесвіт просякнутий концептом «космічного песимізму» та органічного жаху, де залишки прадавніх цивілізацій постають не мудрими наставниками, а незбагненним і агресивним середовищем — біологічною зброєю, створеною для зачищення живих світів під нуль. Ба більше, на тлі безмежних зірок розгортається гостра соціальна сатира на бюрократичну машину Імперії, яка готова пожертвувати цілими планетними системами заради збереження кланових крісел, що в результаті лише підкреслює ницість і дріб’язковість людських амбіцій перед величчю Космосу.
«Тінь попередника» — це роман для тих, хто шукає у фантастиці не розважальний екшен, а глибоку світоглядну дистопію. Автор пропонує складну мову оповіді, позбавлену глянцю та кінематографічного спрощення. Книга залишає по собі важкий, тривожний посмак, змушуючи думати про те, що найбільшим ворогом людини у безмежному Всесвіті завжди залишатиметься сама людина.
Користуючись нагодою, хочемо запросити всіх охочих на презентацію роману «Фаренго. Тінь попередника» Володимира Єшкілєва, яка відбудеться завтра в нашому рідному Харкові — якраз у день народження автора.
