Привіт, друзі! Привіт, субото! Сьогоднішній ранок ми хочемо зробити трішки теплішим та цікавішим за допомогою нашої постійної рубрики «Що читати вихідними». Сподіваємось, у нас вдасться.
Наливайте ранкову каву або чай, і давайте зануримось у добірку:
Гадаємо, ви всі знаєте культового режисера
Френсіса Форда Копполу й хоч раз у житті дивилися його фільм. А ви знали, що знімати фільми — не єдиний його талант? Він ще непогано експериментує і пише захопливий нон-фікшн. Чим і є його неймовірна книжка
«Живе кіно». Викладаючи в університеті, Коппола повернувся до своїх юнацьких захоплень – писати. Цей експеримент вилився у дещо незвичайне і надзвичайне, а саме новий жанр мистецтва, який геній охрестив, як ви уже могли зрозуміти — «живе кіно». Основою цього жанру стало поєднання виробництва телебачення, кіно та театрального мистецтва. Зі своїми студентами Френсіс Форд Коппола не тільки розробляв алгоритм створення таких шедеврів, а й фіксував, тобто знімав новоспечене «живе кіно». Розповідаючи у своїй книзі про цей жанр, великий режисер не тільки ділиться азами його створення, але й згадує всю свою кінокар’єру. А це, погодьтеся, унікальна інформація, та ще й з перших уст.
А другою книжкою добірки стала третя книжка серії
Едварда Сент-Обіна про екстравагантного Патріка Мелроуза —
«Трохи надії». Після трагічних подій «Паскудної звістки» минуло майже десятиліття. Патрік потроху почав звикати до нового стану речей, зайнявся реабілітацію, приглушив своїх внутрішніх демонів, але не зовсім відійшов від світського життя, яке він успадкував від своїх батьків. Події цього роману стрімко розвиваються на одному зі світських раутів, де серед гостей опинилася принцеса Маргарет — паскудна, зверхня, дурненька й хитра жінка, яка до мозку кісток викликала у Патріка огиду. Раут такого масштабу — це маскарад марнославства, і Мелроузу це зовсім не до душі. Але за низкою подій на вечірці та спогадів, що вони викликали, Патрік Мелроуз наважується більше не мовчати про свою травму і ділиться нею зі своїм найкращим другом…
І знову, вас інтригуючи, прощаємось)
До нових зустрічей!
