Сьогодні важливий день для планети і людства — Всесвітній день Землі! Від початку це свято відзначали в день весняного рівнодення, а 22 квітня 1970 року була проведена перша масштабнана студентська акція на підтримку довкілля — відтоді саме ця дата стала офіційним святом ООН. У багатьох країнах стали прийматися відповідні закони і державні акти, які безпосередньо стосуються вирішення екологічних проблем та охорони навколишнього середовища. Оминути цю важливу подію ми не змогли, в четверговому ТОПі обіцяли вам розповісти про книжки, які піднімають проблеми нашої з вами Землі. Отже — виконуємо.
З нон-фікшн розділу ми обрали книжку
Сергія Ястребова «Від атома до дерева». Вже неодноразово ми писали про те, з чого складається книжка, які теми зачіпає, а сьогодні вирішили розповісти вам про цікавий факт стосовно життя на Землі:
«Чарлз Дарвін уважав, що родинні стосунки всіх живих організмів можуть бути зображені розгалуженим деревом. Сам термін «дерево життя» не є винаходом Дарвіна — він, найімовірніше, запозичений із біблійної Книги Буття. Класична біологія вважала, що вся біологічна різноманітність виникла з єдиного початкового вузла еволюційного дерева внаслідок серії його послідовних розгалужень. Зараз цю «нульову гіпотезу» доповнює постулат, що блискуче популяризований Річардом Докінзом у книжках «Егоїстичний ген» і «Розширений фенотип»: еволюція генів і еволюція цілих організмів — просто-таки різні речі. Гени цілком можуть переміщатися з одного організму в інший, і всі реальні організми (зокрема й людина) є тією чи іншою мірою генетичними химерами».
…З того, що сказано в цій книжці, можна побачити: система траєкторій, за якими рухалася (або могла б рухатися) історія життя на Землі, загалом набагато більше схожа на мережу стежок у густому лісі, ніж на пряму, як стріла, упорядковану трасу. Це стосується нашого минулого, і немає жодних підстав уважати, що це не стосуватиметься майбутнього. Варто додати, що такий висновок не повинен слугувати підставою для песимізму. Звичайно, шлях пов’язаний із ризиком — тут легко заблукати, але ж існує й багато нових, неочікуваних можливостей: адже створення світу ще триває. Еволюція — не освітлений шлях, що веде від амеби просто до людини, а темний лабіринт, що сповнений урвищ, проваль, глухих кутів, раптових перетинань та катастроф.
А от з художнього асортименту ми обрали книжку українського письменника
Василя Тибеля «Бурштин» про наше Полісся та її болючу напасть — бурштинокопачів. Автор розгортає перед нами кількарівневий захопливий роман. По-перше, це містична історія про демонічне зло, яке століттями дрімало у бурштиновій сльозі. По-друге, це дуже романтична і подекуди драматична історія кохання головного героя. І по-третє, це крутий бойовик, у якому реальне зло (браконьєри, продажні поліцейській і депутати), засліплене злом містичним (демон з сльози), б’ється проти сил добра у поліських бурштинових лісах.
Події розгортаються задовго до наших днів, коли старий, але досить могутній Віщун, щоб зберегти селище від погибелі, запроторює демона в бурштинову сльозу. Він з давнього роду, які берегли Полісся від потойбічного зла. Століттями наступні покоління передавали одне одному знання і вміння, щоб це зло не вийшло на волю. Але часи змінюються. Змінюються люди, зрештою і прогрес доволі стрімко змінює дійсність. В наші дні через необачність і жадобу браконьєри без віри і правди випадково вивільняють демона. Він пробуджує та підсилює в людях їхні найгірші вади. Якби не один з нащадків Віщуна, все могло б закінчитись армагедоном…
Не забудьте сьогодні ввечері на годину вимкнути світло і дати планеті подихати.
Бувайте здорові!
