#Посиденькизкнигоманом. Ірина Стахурська

#Посиденькизкнигоманом. Ірина Стахурська

Наша сьогоднішня гостя у #посиденькизкнигоманом з нами уже давно) Ще від заснування челенджу #ФабулаКнигоманія) Її відгуки з часом переросли у захопливі рецензії, і тепер їх можна прочитати не тільки у соцмерехаж, але  й на серйозних книжкових ресурсах))
Сьогодні з нами Ірина Стахурська — книжкова блогерка, книгоманка, друг і порадник, яка знає що тобі варто прочитати))

Привіт, Ірино!) Книгоманія, як багато хто із нас уже відчув, насправді така собі цікава "хвороба", яка не взялась нізвідки) Тож із цього і почнімо. Як почалась твоя любов до книг?

Привіт? Відповідь на це питання у мене дуже проста: я не пам’ятаю ? Можливо тому, що книгами захопилася дуже давно, читати навчилась доволі рано і полюбила це діло ще з дитинства. Дошкільнятком, пригадую, всюди носилася із улюбленою книжкою «Вірші. Оповідання. Казки». Шкільна програма мені подобалась не надто, а от на канікулах читала всяке пригодницьке із задоволенням (наприклад, «Пригоди Тома Сойєра»). Це і були початки моєї книгоманії. Ну, а за студентських часів, можна сказати, вже вийшла на «новий рівень» у тому плані, що почала читати більше по кількості, і, звісно, серйознішу літературу.

Ти справляєш враження творчої людини) Ти часом не пишеш?

Ох, так ви ще ті провокатори ? Пишу відгуки на книжки у своєму букстаграм-блозі @book_klondike і ще пости на Facebook, це рахується? ? Але дякую за комплімент щодо творчої людини, це приємно. Сподіваюсь, можу себе такою вважати. Зізнаюся, що, може, я й написала би якусь книжку, але поки що не маю про що розповісти іншим, - бракує достойних ідей для дійсно цікавих сюжетів. Мені дуже подобається, як колись сказав Олександр Бойченко: «Написати такий роман, як мені би хотілося, я не можу. А писати такий, як я можу, мені не хочеться». У мене щось подібне, така ж перфекціоністка. Тільки, звісно ж, одразу на роман я б і не замахнулася.

З цим розібрались))) А що спонукало тебе почати челендж ФабулаКнигоманія? Які в тебе взагалі стосунки з книжковими челенджами?

Фабула Книгоманія – це взагалі найперший читацький челендж, в якому я взяла участь, це було у 2017 році. До того якось не робила собі книжкових викликів. Але мушу визнати – вони допомагають краще організувати читання. А ще, звісно, розширюють читацькі горизонти. Наприклад, завдяки минулорічній «географічній» книгоманії від Фабули я відкрила для себе дуже багато цікавих авторів, яких, мабуть, і не взялася б читати, якби не челендж. Цього року також «підписалась» ще й на бінґо від Якабу – вони теж завжди підкидають цікаві ідеї щодо книжок до прочитання. Загалом, мені імпонує такий спосіб популяризації читання ?

У кожного книгомана є власне місце сили, де і читається, і мріється, і відпочивається? Які "місця сили" у тебе?

На жаль, або на щастя, я дуже домашня людина. Вдома мені найбільш затишно і комфортно. Хоча і на природі проводжу час із задоволенням. Якогось особливого куточка для читання в мене нема, як і «місця сили». Читаю всюди, де мене застануть вільних півгодинки – в транспорті, на обідній перерві. Для цього завжди маю з собою якусь книжку. Можу читати в ліжку перед сном, на вулиці, за їжею, в парку, - та де завгодно. З легкістю абстрагуюсь від зовнішнього світу, особливо, якщо книжка захоплива.

А що тобі подобається найбільше? Які твої читацькі топи-рекомендації?

На колір і смак, як то кажуть, всі фломастери різні ? Між художкою і нон-фікшном я оберу, не вагаючись, художку. Щодо жанрів, то тут простіше буде сказати, чого я НЕ читаю: майже зовсім – фентезі, дуже рідко – фантастику та детективи, трилери і жахливчики – теж «не моє». Мені все романи подавай ? Хоча останнім часом дуже багато якісної короткої прози у нас видають, то і її я з задоволенням читаю. Драматургія, як не дивно, мені теж добре заходить, але я її не так часто читаю. Ну, і поезію, звісно, люблю ніжною любов’ю. Рекомендувати щось читати широкій аудиторії – чи то жанри, чи то авторів, – це дуже відповідально, не знаю, чи можна однозначно сказати, що ось це і це – мастрід для кожного. Мабуть, то було б неправильно. Можу хіба назвати кілька своїх улюблених письменників, яких завжди читаю з задоволенням: Юрій Андрухович, Василь Махно, Олександр Бойченко, Юрій Винничук, Борис Віан, Мартін Поллак, Томас Вулф, Курт Воннеґут, Анджей Стасюк, Салман Рушді, – якщо мене не зупинити, то продовжуватиму ще довго ?

До речі, ти ж сімейна дівчина) Як твоя сім'я ставиться до твоєї книгоманії? Підтримує тебе?

Головне – нікому не зізнаватися, скільки із сімейного бюджету я щомісяця витрачаю на нові книжки ? Ця якщо жартома, а якщо серйозно – то в нас з чоловіком трохи різні смаки в літературі. Він любить фантастику переважно, тож за книжки ми не воюємо. І це плюс ? Але книжкові апетити в мене значно більші, ніж його. Тож правди ніде діти, побоююсь іноді, щоб мої книги не заполонили весь життєвий простір у квартирі і мене з ними одного чудового не виселили))) А загалом, чоловік дуже підтримує моє хобі і навіть допомагає з фотографіями книжок для мого інстаграм-блогу.

Скільки у тебе книжок у приватній бібліотеці?

Ой, це складно порахувати. Думаю, десь понад чотири сотні набереться. Раніше я намагалася якимось чином обліковувати всі свої книжки, але якось їх стало стільки, що я облишила ці спроби. Я переконана, що суть зовсім не в їхній кількості. А в якості, звісно.

Як ти гадаєш, запитую як людину, яка чудово орієнтується у літературі, якою буде сучасна українська література за 5 років?

Це ви мені зробили великий комплімент, що я чудово розбираюся. Насправді я навіть не філологиня, а просто читачка, тож на експертний рівень зовсім не претендую. Мені особисто подобається, у якому напрямку зараз розвивається сучукрліт. Поряд з визнаними вже майстрами з’являються і нові яскраві імена, цікаві твори, особливо тішить поезія, звісно. Тож надіюся, що цей вектор збережеться – і то було б суперово.

Що плануєш почитати наступним. Які в тебе книжкові плани?

Мої книжкові плани дуже ненадійні. Я можу як завгодно ретельно їх вибудовувати, але потім в них вриваються всілякі спонтанні новинки, несподівані бажанки, нові переклади тощо. Наприклад, на цей рік я постановляла собі читати «Улісса», але за останні пів року так і не почала цього монстрика, жодної сторіночки… Але що я точно прочитаю найближчим часом, то це нову прозову книжку Василя Махна і «Вдалині» Ернана Діаза.

І традиційне: що порадиш і побажаєш нашим читачам-книгоманам?)

Кажуть, що у своїх побажаннях іншим люди завжди висловлюють те, чого не вистачає їм самим. Тому, власне, я бажаю всім книгоманам, щоб їм завжди вистачало часу на читання, щоб книжки були тільки захопливими, презентації – цікавими, автори – щедрими на нові творчі доробки, а видавництва тішили гарною якістю і привабливим оформленням книг. Ну, і щоб бюджет на придбання новинок у свою приватну бібліотеку був безрозмірним!