Жінки, які не зупиняються перед викликами, які шукають свій голос, своє місце і власну правду — саме про них ця добірка. Тут поєднані реальні та вигадані історії про силу, пристрасть, вибір і гідність. Серед них — і фентезі від української авторки, і розповіді про жінок, які змінювали себе та світ, доводячи, що внутрішня стійкість не менш вражає, ніж найгучніші перемоги.
Книга «Найвпливовіша жінка в кімнаті — це ви» — нонфікшн із саморозвитку від американської авторки Лідії Фенет. Вона ділиться секретами професійного успіху, які вивела з особистого досвіду роботи на посаді віцепрезидентки аукціонного дому Christie’s. Авторка переконана: щоб прокласти шлях до омріяного життя, слід дослухатися до свого внутрішнього голосу. Та що робити, коли його ледь чути або коли його приглушують сумніви й переконання інших? Відповідь міститься вже в самій назві книги: потрібно повірити в себе, зміцнити самооцінку й показати силу характеру — і Лідія Фенет пояснює, як це зробити.
На прикладі власних перемог і поразок вона розкриває суть жіночого лідерства у світі бізнесу. Авторка не обмежується сухими тезами про «виживання» жінок у корпоративній культурі — натомість розповідає свою особисту історію, сповнену невдач і тріумфів, проривів і перешкод, які врешті зробили її сильною та впевненою особистістю, яку поважають і цінують колеги. Фенет переконана: вона не виняток із правил, і кожна людина здатна досягти вершини у своїй кар’єрі, якщо буде відданою справі, цілеспрямованою та наполегливою.
Щоб розвинути лідерські якості або здобути їх, авторка радить перетворювати власні помилки на уроки й черпати з них енергію для нових звершень. На її думку, будь-який провал — це не кінець і не поразка «фінальному босу», а нагода для особистісного зростання.
Лідія Фенет також ділиться практичними порадами: як налагоджувати комунікацію з впливовими людьми, будувати професійні зв’язки, розробляти ефективні стратегії продажів і застосовувати техніки керування аудиторією. Усе це допомагає не лише підвищити впевненість, а й сформувати сильний особистий бренд. Адже саме репутація часто визначає успіх переговорів і подальший розвиток професійного шляху. Водночас авторка наголошує: важливо вміти відмежовувати роботу від особистого життя й знаходити час для себе та близьких.
Пропонуємо надихнутися історією відомої аукціонерки Лідії Фенет та короткими розповідями 32 видатних жінок, яким вдалося досягти вражаючого успіху — бо вони повірили у власні сили.
Роман «Берта Ісла» видатного іспанського письменника Хав’єра Маріаса — це історія про двох людей, чиє життя перетворюється на нескінченну гру між правдою і мовчанням. У центрі — подружжя Берта Ісла та Томас Невінсон, іспанка й англієць, які закохалися ще у шкільні роки в Мадриді 1960-х. Вони здаються звичайною парою: він розумний, спокійний, обережний; вона — емоційна, прониклива, із сильно розвиненим чуттям справедливості.
Їхні стосунки починаються як чисте, майже безтурботне кохання, але поступово в їхній історії з’являються тріщини — не через зраду чи втому, а через невимовне. Томас має дивовижний дар — пам’ятати все, що чує, і точно відтворювати голоси, інтонації, діалоги. Під час навчання в Оксфорді ця здібність привертає увагу британських спецслужб. Після одного випадку — невинної, як йому здається, розмови з агентом — Томас опиняється втягнутим у світ шпигунства, де виходу вже немає.
Повернувшись до Іспанії, він одружується з Бертою, але вже не належить їй повністю: у нього є інше життя, про яке він не може сказати жодного слова. Потім — раптова поїздка «у справах», яка розтягується на роки. Томас зникає. Берта чекає, не знаючи, чи він живий. Час тягнеться повільно — спершу з надією, потім із болем, а згодом із майже спокійною порожнечею, у якій вона вчиться жити без нього.
Маріас перетворює цю історію на глибоке дослідження самої природи чекання, мовчання й кохання. Через внутрішні монологи Берти ми бачимо, як поступово змінюється її уявлення про близькість і вірність. Чи можна любити того, кого більше не знаєш? Чи можна залишатися собою, коли роками живеш у невизначеності?
Коли Томас нарешті повертається, він — інша людина. Від нього віє холодом, втомою й тінями минулого, які він ніколи не зможе пояснити. Для Берти його присутність не менш болісна, ніж відсутність: вона мусить жити поруч із незнайомцем, який колись був її чоловіком.
Маріас не шукає сенсацій. Його проза — це не шпигунський трилер, а психологічний роман, де напруга народжується не з дії, а з тиші. Він пише повільно, розлого, але в кожному реченні — глибина і точність. Через історію Берти й Томаса він говорить про самотність, страх, обов’язок і про те, як легко людині втратити власне «я», намагаючись бути вірною іншим.
«Берта Ісла» — це роман про межі людського терпіння й любові, про людей, яких знищує не відстань, а мовчання. І про те, що іноді повернення болючіше, ніж втрата.
Книга Клодії Ґолдін «Кар’єра і сім’я: столітній шлях жінок до рівності» — це глибоке дослідження того, як за останнє століття змінювалися можливості жінок поєднувати роботу та особисте життя. Авторка, відома економістка, розповідає історію п’яти поколінь жінок, починаючи з кінця XIX століття, показуючи, як кожне нове покоління робило свій крок уперед — від неможливості вибору до боротьби за справедливі умови праці, від жорстких суспільних ролей до прагнення рівноправного партнерства.
Ґолдін пропонує подивитися на гендерну рівність не як на гасло, а як на процес, що формується десятиліттями. Вона поєднує історичні факти, статистику та особисті історії жінок, які намагалися знайти баланс між кар’єрою і сім’єю. Через їхні досвіди авторка показує, як освітні можливості, поява контрацепції, економічні реформи й розвиток ринку праці поступово змінювали уявлення про роль жінки у суспільстві.
Особливу увагу Клодія Ґолдін приділяє поняттю «жадібної роботи» — професіям, що вимагають повної віддачі й не залишають місця для особистого життя. Саме такі робочі місця, за її спостереженням, і створюють розрив у доходах між чоловіками та жінками. Авторка переконливо доводить: шлях до справжньої рівності полягає не лише у праві працювати, а в можливості поєднувати працю з родиною без почуття провини чи жертви.
Ґолдін пише зрозуміло, без академічної сухості, і саме тому її книга читається не як підручник, а як захоплива оповідь про зміни, які торкаються кожного. Це історія про еволюцію жіночого досвіду, але також і про розвиток суспільства загалом — про те, як вибір жінок став дзеркалом прогресу людства.
«Кар’єра і сім’я» — це тепла, вдумлива й чесна розповідь про прагнення до рівноваги, про покоління жінок, які поступово змінювали правила гри, і про те, як ці зміни продовжуються сьогодні.
Світ роману Катерини Пекур «Пісня бризів» — це вигадана держава, у якій усе підпорядковане контролю, страху й заборонам. Тут людям заборонено навіть літати уві сні, а кожен, хто народився «не таким», приречений на презирство або смерть. Та попри все, у цьому темному світі живе надія — у легендах про бризів, загадкових істот, які здатні злітати в небо без крил і не підкорятися законам, нав’язаним владою.
Головна героїня — Санда, талановита лікарка, що живе серед упереджень і стикається з ними щодня. Її світогляд руйнується, коли доля зіштовхує її з офіцером да Ліґаррою, людиною системи, покликаною переслідувати бризів і карати тих, хто чинить опір. Їхня вимушена співпраця перетворюється на небезпечну подорож — і водночас на внутрішнє випробування для обох. Адже, стикаючись із правдою, вони змушені переосмислити, хто ворог, а хто — союзник.
Катерина Пекур створює складний, переконливий світ, де магія й політика тісно переплітаються, а соціальні проблеми звучать особливо гостро. За фасадом фентезійної історії відчувається болюча сучасність — це роман про дискримінацію, владу, людяність і здатність не втратити себе у світі, який нав’язує страх замість співчуття.
Мова книги — виразна й емоційна, з легкою поетичністю, що додає глибини навіть найнапруженішим сценам. Авторка майстерно поєднує динаміку сюжету з психологічною достовірністю, а світ Дітей Книги поступово розкриває перед читачем не лише свій політичний устрій, а й моральні дилеми, близькі кожному.
«Пісня бризів» — це історія про прагнення до свободи, про силу правди, яка може стати зброєю, і про любов, що народжується там, де панує недовіра. Перша частина циклу «Діти Книги» закладає фундамент великої епопеї — з власною міфологією, живими персонажами та темами, які не залишають байдужим.
Минуло понад пів століття після смерті Мерилін Монро, але її постать і досі хвилює, розбурхує, не дає забути. Лоїс Беннер, відома американська історикиня й феміністка, у книжці «Мерилін. Пристрасть і парадокс» створює новий, неідеалізований портрет зірки — живої, розумної, талановитої жінки, яка зуміла перетворити свої травми на рушійну силу.
Беннер розкладає життя Монро на чіткі періоди — від травматичного дитинства до тріумфу й фатального фіналу. Але за зовнішнім гламуром Голлівуду вона показує зовсім іншу історію: боротьбу дівчинки, що виросла серед нестабільності, за право бути почутою. Мерилін тут — не лише секс-богиня, а акторка, інтелектуалка, бунтарка, жінка, яка прагнула керувати власною кар’єрою й тілом у світі, де на це жінкам ще не дозволяли претендувати.
Авторка розглядає Монро крізь призму феміністичної теорії та соціальної історії. Вона показує, як Мерилін перевернула уявлення про жіночність 1950-х, як у її ролях комедія межує з трагедією, а еротика — з глибокою самотністю. Особливо вражають розділи про її навчання акторській майстерності, пошук власного голосу, складні стосунки з чоловіками та жінками, психічні розлади, які вона хоробро намагалася прийняти.
Беннер не ідеалізує героїню, але повертає їй людяність. Вона пише про Мерилін не як про ікону, а як про людину, котра жила у світі подвійних стандартів — і саме тому стала його символом.
Ця біографія — спроба зрозуміти, як із вразливої дитини народжується легенда, що переживає століття.
Сьогодні святкує день народження один із найвідоміших французьких авторів трилерів — Франк Тільє. З цієї нагоди ми даруємо знижку 20% на його романи «Запаморочення» і «Пазл», а також 10% на трилогію Калеба Траскмана.
