Щоразу, коли настає час обирати книги для нового топу, ми прагнемо зробити його якомога різноманітнішим, щоб кожен охочий знайшов щось цікаве для себе. Сподіваємося, що нам вдалося впоратися із цією задачею, адже нова добірка вийшла надзвичайно різноплановою і захопливою.
Уявіть собі подорож, де кожна зупинка — це нова історія, а кожен пасажир — окремий світ. Саме таку мандрівку пропонує нам Павло Стех у своїй книзі «Над прірвою в іржі». Це збірка художніх репортажів сучасного українського журналіста й письменника. Доробок автора без цензури та перебільшень висвітлює події з бурхливого життя, що витає в електричках. Стех руйнує ілюзії та стереотипи щодо спокійних поїздок: кожна подорож насичена емоційними епізодами, тільки необхідно їх помітити. Письменник обрав чи не найкращий спосіб зрозуміти свій народ, коли вирішив стати одним із пасажирів приміських електричок і занотувати розмови подорожніх.
Видання формують чотири розділи — географічні напрямки, що визначили маршрути репортажиста. У 2024 році письменник доповнив своє ґрунтовне напрацювання новим текстом, коли життя привело його до Авдіївки.
Павло Стех здійснив подорож через усю Україну, задокументувавши реальність, у якій переплелись анекдоти про радянщину, контрабанда, горілка з томатним соком, галасливі діти, таксисти, панки, популярні пісні з 1990-х і, звісно, іржа як складник ландшафту приміських станцій, що тонкими нитками зшивають країну вздовж і впоперек.
Автор став свідком багатьох розмов пасажирів. Їхні слова були адресовані співрозмовникам, а періодично линули в тишу: люди ділилися думками, що не вимагали слухача, однак він був.
«Над прірвою в іржі» — це проникливий погляд на життя, яке часто залишається поза увагою. Автор майстерно передає атмосферу українських електричок, показуючи їх як мікрокосм суспільства з усіма його протиріччями та багатогранністю.
Аляска — це не лише край дикої природи, суворих зим і безкраїх просторів. Це ще й місце, де людина гостро відчуває свою самотність, бореться з обставинами й намагається знайти себе. Таким постає світ у книзі Бонні-Сью Гичкок «Запахи чужих домівок» — зворушливому й атмосферному романі про дорослішання, пошуки любові та боротьбу за щастя.
Бонні-Сью Гичкок — письменниця та журналістка, яка народилася і виросла на Алясці. Вона довгі роки працювала радіожурналісткою, слухаючи й розповідаючи історії місцевих жителів. Це й стало натхненням для її дебютного роману, що вийшов у 2016 році та отримав схвальні відгуки критиків. Авторка з неймовірною ніжністю та повагою передає голоси своїх персонажів, створюючи глибоку, багатошарову історію.
«Запахи чужих домівок» — це роман, що складається з кількох переплетених між собою історій, розказаних від імені чотирьох молодих людей, чиї долі тісно пов’язані між собою.
Рут — дівчина, яка виросла без матері та потрапила до суворої тітки після несподіваної вагітності. Її історія — це боротьба за право на власне життя та свободу.
Дора — дівчинка, яка залишилася сиротою, але знайшла нову сім’ю в добрій жінці, що прийняла її як рідну.
Генк — хлопець, який прагне любові й тепла, але змушений вирішувати складні питання дорослого життя раніше, ніж того хотів би.
Еліс — дівчина, що виросла в рибальському поселенні, мріє про щось більше, ніж просто слідування традиціям.
Їхні історії переплітаються через випадкові зустрічі, дружбу, романтику та родинні зв’язки. Попри труднощі, всі вони шукають свою домівку — не лише у фізичному сенсі, а й у душевному: місце, де їх любитимуть і прийматимуть такими, як вони є.
Книга «Втеча з табору 14» — це не просто розповідь про жорстокий режим і трагічну долю його жертви. Це документальна історія, що вражає до глибини душі, адже саме завдяки їй світ вперше дізнався про життя людини, яка народилася і виросла в одному з найжахливіших місць на землі — північнокорейському трудовому таборі. Автор книги, американський журналіст Блейн Гардена, відомий своїми матеріалами для The Washington Post і BBC, взявся за непросте завдання: розповісти історію Шіна Тон-Хьока — ледь не єдиної людини, якій вдалося втекти з північнокорейського концтабору Кечхон.
Шін Тон-Хьок народився у виправному таборі №14 і виріс у жорстоких умовах, де немає місця любові, співчуттю чи навіть базовим уявленням про людяність. Його батьки не створили сім’ю з власної волі — їх примусили до шлюбу як «нагороду» за хорошу поведінку. Дитинство Шіна минуло серед голоду, доносів і фізичних покарань. Його вчили не довіряти навіть найближчим, і врешті-решт він сам став винуватцем загибелі своєї матері та брата, донісши на них за планування втечі.
Найжахливіше у цій історії те, що для Шіна це було нормою. Він не мав змоги порівняти своє життя з іншим, бо нічого, крім табору, ніколи не знав. Світ за його межами здавався легендою, казкою для дорослих. Аж поки він не зустрів співкамерника, який розповів йому про існування іншої реальності — з достатком їжі, свободою та можливістю вибору. Саме ця розповідь стала для Шіна поштовхом до втечі.
Втеча з табору була майже неможливою: система охорони, розстріли, колючий дріт із високою напругою. Проте Шін разом із новим знайомим наважився на цей відчайдушний крок. Його товариш загинув, але Шінові вдалося перелізти через електрифіковану огорожу та вирватися на волю. Однак на нього чекали не менш небезпечні випробування — подорож через Північну Корею, виживання серед недовіри та байдужості, нелегальний перетин кордону і, зрештою, втеча до Південної Кореї та США.
Блейн Гардена виклав цю історію у формі журналістського розслідування, поєднавши свідчення Шіна з фактами про табірну систему КНДР. Книга змушує замислитися про природу людської жорстокості, про силу волі та здатність боротися за свободу навіть тоді, коли не знаєш, що таке свобода. Водночас вона піднімає питання морального вибору: чи можна засуджувати людину, яка через систему доносів стала винуватцем смерті власної сім’ї? Чи здатний хтось, хто виріс у таких умовах, навчитися бути вільним у повному розумінні цього слова?
«Втеча з табору 14» є не тільки історією Шіна Тон-Хьока, а й свідченням про мільйони тих, хто досі залишається у пеклі північнокорейських таборів.
У своєму історичному дослідженні «У ліжку з ведмедем» український журналіст, публіцист, історик Олексій Мустафін розповідає про досвід непростого сусідства з Росією.
Життя українців розколоте навпіл — на час до й після 24 лютого 2022 року, дня початку масштабної російської агресії. Проте війна почалася не у 2022-у, навіть не у 2014-у. Вона триває відтоді, як Україна вирвалася з пазурів імперії, що так і не змирилася з утратою. Ця книжка — про досвід непростого сусідства з Росією.
Для народів, які жили й живуть поруч з Росією, це сусідство завжди було викликом. Так чи інак кожен змушений був обирати лінію поведінки: опиратися попри все, спробувати «ужитися» чи «зійтися десь посередині». Або ж просто «завмерти». Але вона була поблажливою далеко не до всіх своїх сусідів. Радше навпаки.
Коли на Заході кажуть, що не готові «стирати російську культуру через політичні проблеми», йдеться насамперед про небажання руйнувати власні уявлення про Росію. Та й «зайву емоційність» та «непоступливість» українців, а разом із ними й інших східних європейців, легше пояснити «побічним ефектом» теперішньої війни. Хоча насправді це цілком твереза й максимально раціональна реакція, що спирається на — шістсотрічний досвід співіснування. Важкий. Травматичний. Часто трагічний. А для деяких народів і фатальний.
Кен Фоллетт — майстер історичних романів, який поєднує захопливий сюжет із ретельно відтвореною історичною реальністю. Його роман «Стовпи землі» — це грандіозна епопея про Середньовіччя, що охоплює десятиліття і показує життя простих людей, амбітних можновладців та відданих майстрів.
Події роману розгортаються у XII столітті в Англії, охопленій міжусобними війнами та боротьбою за трон. У центрі історії — будівництво величного собору в вигаданому місті Кінгсбридж. Саме навколо цієї споруди сплітаються долі головних героїв: талановитого будівельника Тома, який мріє звести найвищий собор, благородного пріора Філіпа, що прагне перетворити монастир на духовний і культурний центр, та Алієни — дочки графа, яка втрачає все, але не ламається під тягарем випробувань.
Кожен із цих персонажів змушений боротися зі своїми ворогами: жорстокими феодалами, інтриганами, заздрісниками й навіть церковниками, які використовують віру як знаряддя влади.
Фоллетт створює багатошаровий роман, де є все: кохання і зрада, великі амбіції і ницість, боротьба за справедливість і прагнення влади. Він ретельно передає атмосферу епохи: від побуту селян до політичних інтриг, від суворих церковних законів до витонченого мистецтва архітектури.
Окремо варто відзначити масштабність задуму — історія триває десятки років, персонажі дорослішають, змінюються, відчувають наслідки своїх рішень. Від будівництва собору залежать не лише долі головних героїв, а й цілої громади, яка знаходить у ньому не лише місце молитви, а й символ надії.
«Стовпи землі» — це не просто історичний роман, а справжня сага, яка занурює у світ, де мрії висікаються в камені, а віра у власну справу може змінити хід історії. Книга захоплює навіть тих, хто далекий від архітектури чи середньовічної історії, адже Фоллетт майстерно переплітає історичну правду з динамічним сюжетом.
Ця книга — про те, як люди, попри жорстокість і несправедливість епохи, можуть змінювати світ. Вона змушує задуматися про силу людського духу, про жертовність і честолюбство, про те, як навіть найамбітніші мрії можуть стати реальністю, якщо знайдеться людина, яка їх втілить.
Січень добігає кінця, а це значить, що зовсім скоро почнеться сезон лютневих новинок. Наразі у нас триває передпродаж 6 книг, які зустрінуться зі своїми українськими читачами вже наступного місяця. Не проґавте можливість оформити передзамовлення за приємною ціною!