Галина Матвєєва — харків’янка. В її романах завжди багато харківських локацій та атмосфери нашого чудового міста. Нещодавно у книгарні «Сенс» на Хрещатику Галина Матвєєва презентувала свій роман «Ключ соль», що увійшов до короткого списку Премії Європейського Союзу з літератури. Ми трохи поспілкувались з письменницею — сподіваємося, вам буде цікаво.
Ви в дитинстві мріяли стати письменницею? Пам'ятаєте момент, коли захотіли написати свою першу книгу? І чи вдалось її одразу видати?
У дитинстві я була більш рішучою, не мріяла, а вигадувала історії і організовувала, як би зараз сказали, промоцію: обіцяла вихователькам у дитсадочку авторські примірники в обмін на читання вголос на тихій годині. Мені було чотири або п’ять, коли я вирішила «видати» свою першу книгу. Писати ще не вміла, тому взяла чистий зошит і ходила хвостиком за родичами, які були вільні від дорослих справ, щоби вони занотували під мою диктовку. А мріяла я стати розвідницею або лікаркою.
Книга «Ключ Соль» — третя ваша видана книга. Ви писали її вже під час війни. Що змінила війна в творчому процесі?
Під час повномасштабної війни увімкнувся медичний принцип «не нашкодь» і посилилася відповідальність.
Як вигадали назву роману і який символізм закладали?
Зазвичай назви з’являються одразу, і це для мене гарантія, що я не покину текст на середині і допишу. Для цього роману був довгий список варіантів назв, і «Ключ соль» була в першій трійці. Але я чекала знаку, щоби затвердити назву. Їхала якось в автобусі і побачила на весь фасад будинку намальований скрипковий ключ. Це був промовистий знак! (сміється) Щодо символізму. Ключ соль — це початок, вдих, без нього не буде музики.
Книга Ключ Соль потрапила до списку 13 найкращих книг Європи за версією премії EUPL. Яке значення мають для автора літературні премії?
Для мене це була велика честь і радість — представляти Україну на церемонії EUPL!
Значення для автора? Гадаю, все дуже індивідуально. Безумовно літературні премії полегшують комунікацію авторки/автора з видавництвами, бо можна скоротити відповідь на питання «хто ти». (сміється) Я щаслива, коли працюю над текстом. Це, як перепливати ріку. Насолода від процесу.
Журі премії EUPL було впевнене, що ви професійний музикант, оскільки в роман пронизаний музикою, а для того потрібно добре на ній розумітись і навіть її відчувати. Звідки такі глибокі музичні знання?
Я просто люблю музику. Різну. У мене багато друзів серед музикантів, старші діти мають музичну освіту, тож можна сказати, я заглиблена в середовище.
А ще в книжці багато атмосфери Харкова 90-их. Ви харків'янка, можна припустити, що описані місця, події, люди — реальні?
Це окрема розвага, коли мої друзі чи знайомі, які прочитали роман, починають вгадувати, чи є у персонажа прототип, чи була така подія насправді, де та чи інша локація. А я цитую відомий фільм і відповідаю, що не можу повністю спростувати чи підтвердити цю інформацію.
Над чим зараз працюєте? І про що мрієте, як письменниця?
Зараз дописую роман про минулий рік, в ньому буде багато мікроісторій і Харкова. Мрію не зупинятися.
