Про цю країну знають або принаймні чули всі. Батьківщина Пабло Ескобара і найбільший у світі після Бразилії імпортер… кави, звичайно ж. А ви про що подумали?)
Ще зі школи ми знаємо, що назва «Колумбія» походить від імені відомого мореплавця-першовідкривача Христофора Колумба, який 1492 року відкрив Америку. Назву цю кілька разів змінювали, але в 1886 році було остаточно прийнято рішення називати країну Республіка Колумбія.
А чи знали ви, що Колумбія – країна вічного літа? Тут цілий рік світить спекотне тропічне сонце, а пори року не бажають змінюватись) А все тому, що країна розташована прямісінько на екваторі. Як не дивно, та якщо ви зустрінете світанок у прибережному районі країни, то зможете відчути тропічну спеку, а опинившись ввечері у гірській області, захочете одягтись тепліше, адже там вас може застати снігопад.
Цікавий факт: ця місцевість належить до сейсмонебезпечної зони. Крім того, на території держави розташовані 15 великих вулканів, чиї виверження досить часто призводять до серйозних катаклізмів і руйнувань, від яких страждають жителі Колумбії.
А ще у Колумбії протікає, мабуть, найбільш незвична у світі річка. Це Каньо Кріс талес — її ще називають «п'ятикольоровою», або річкою «п'яти кольорів». Ширина цієї невеликої річки сягає 20 метрів, довжина — близько 100 кілометрів. П'ять кольорів (червоний, зелений, жовтий, синій і чорний) водної гладіні Каньо Крісталес надають водорості, річковий пісок і відображення неба у воді. Особливо барвистий вигляд річка має між сезоном дощів і посухою.
І раз ми з вами вже згадали про магічні кольори, то чи знаєте ви, що в цій країні видобувається 95 % смарагдів у світі?!
А ось вам кумедний і водночас трохи моторошний факт: за підрахунками фахівців, колумбійці щороку випивають близько 400 млрд чашок кави! Кількість випитої кави поступається лише обсягам випитої води. Відомим фактом є те, що на Колумбію припадає 12 % світового виробництва кави. До речі, вона є другим у світі експортером кави. За рік країна експортує понад 672 млн кг кави! (Перше місце за кількістю експортованої кави належить Бразилії.)
Офіційною мовою у Колумбії є іспанська. Певною популярністю користується й англійська мова, і деякі штати Колумбії активно вводять її як обов’язкову для вивчення у навчальних закладах.
А тепер трохи про культуру.
Культура Колумбії перебуває на перехресті культур різних країн Латинської Америки і відзначається неймовірною багатогранністю. У ній добре відчутні вплив Європи, Африки, Близького Сходу, Мексики, Карибів, а також традиції корінних американців. Географія країни і роки соціальної та політичної нестабільності фрагментували її на п'ять культурних областей, які теж відповідають національним районам Колумбії.
Внутрішні міграції, індустріалізація, глобалізація та інші політичні й соціально-економічні проблеми роками змінювали колумбійський стиль життя.
До речі, щодо мови і культури. Однією з найвідоміших колумбійських співачок є Шакіра. Усесвітня популярність прийшла до неї після випуску англомовного альбому і розпочалася зі США.
А тепер, як заведено, поговоримо про літературу. Тобто про наші підказки до челенджу)
І першим у списку стоїть ім'я одного з найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ століття. Звісно, це Габрієль Хосе де ла Конкордія Гарсія Маркес — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нейштадтської літературної премії 1972 року, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року; представник літературного напрямку «магічного реалізму».
Роман «Сто років самотності» перекладений 35-ма мовами і розійшовся по світу тиражем у 30 мільйонів примірників. У відгуках про цю книгу читачі захоплюються тим, як автору на прикладі одного маленького міста та однієї сім’ї вдалося розповісти історію цілої країни. Адже насправді події книги — метафоричне переосмислення письменником історії Колумбії. Завдяки цьому читач отримує можливість поринути у незнайомий йому колумбійський світ. А динамічний сюжет, докладні описи і глибокий філософський підтекст роблять роман Маркеса геть несхожим на інші.
До пари класику колумбійської літератури ми дібрали Лауру Рестрепо – сучасну колумбійську письменницю й журналістку. В Андському університеті вона спочатку вивчала філософію і літературу, потім — політичні науки. Викладала літературу в Національному університеті. Включилася в політичну діяльність, зайнялася журналістикою. У 1983 входила у склад комісії з примирення між державою і повстанським Рухом 19 квітня, розповіла про свій досвід в книзі «Історія підйому» (1986). У 1986-1989 рр. жила в добровільній еміграції в Іспанії та Мексиці. У 2004 була призначена директором Інституту культури і туризму, але відмовилася від посади після отримання премії видавництва Альфагуара за роман «Маячня», де головним персонажем виступає легендарний Пабло Ескобар. Романи Лаури Рестрепо удостоєні ряду престижних премій і перекладені багатьма мовами.
В одному з віддалених районів колумбійської столиці під біблійною назвою Галілея раптом з’явився ангел. Справжнісінький ангел. І не колись давно, а в наші дні. Як і належить, він був невимовно гарний, ніс на собі печатку таємниці й творив чудеса. Натовпи прочан поспішали до Галілеї, мріючи побачити ангела і розповісти йому про свої біди. Туди ж посилають і журналістку з популярного глянцю, щоб вона зробила репортаж про всі ці сенсаційні події. Вона знехотя погоджується, немов передчуваючи, що відтепер її доля круто зміниться.
