На день святого Патріка в одній із світлин челенджу ми заховали для цієї країни такий собі кумедний подарунок. Багато хто не помітив, дехто не зрозумів жарту, але загалом вийшло прикольно) І ось, мандруючи світом з
#FabulaBookMap, ми нарешті дістались цієї надзвичайної країни. Друзі, ми з вами у чарівній
Ірландії!
Одразу ж закриємо гештальт зі
святим Патріком. Це культурне та релігійне ірландське національне свято, яке щороку відзначають 17 березня, у день смерті небесного покровителя Ірландії – святого Патріка (близько 385—461 н. е.). За останні роки воно набуло популярності і на теренах нашої країни, хоча завжди святкувалось не тільки в самій Ірландії , але й по всьому світу – ірландські діаспорм шанують своє коріння.
День святого Патріка був проголошений християнським святом на початку XVII століття і шанується католицькою церквою, окремими протестантськими церквами (англіканською, лютеранською, і особливо церквою Ірландії), а також окремими громадами православної церкви. Цей день символізує прийняття християнства в Ірландії. Існує багато цікавих легенд про Патріка, а от вам цікавий факт – святий Патрік, виявляється, є покровителем не тільки Ірландії, але й Нігерії.
У контексті релігії та віри ірландці – майстри міксів. Як це, запитаєте ви? А так: християнство і міфічність в Ірландії тісно пов’язані. І в ірландській картині світу чудово співіснують святі, лепрекони і фейрі.
Столицею Ірландії вважають місто Дублін. В перекладі з ірландської ця назва звучить як «чорна заводь» або «чорний ставок», а ставків в околицях столиці дійсно багато. Так уже повелося, що зазвичай столиці країн являються найбільшими і густонаселеними містами. Така доля не оминула й Дублін. Столиця Ірландії дуже добре відома своїми пабами, яких тут налічується понад тисячу. Багатьом з них уже далеко не одна сотня років. Та перлиною дублінських пабів є The Brazen Head, заснований давнього 1198 року.
А тепер давай перенесемось у сучасність. Чи знали ви, що перший дьюті-фрі був відкритий саме в Ірландії, а якщо точніше, то в аеропорту Шеннон? А що найчастіше купують у дьюті-фрі? Правильно, алкоголь) Тож щодо алкоголю як певного елементу культури цієї країни. За статистичними даними, протягом року дорослий ірландець випиває майже 131 літр алкоголю. Коли ми (чоловіки) говоримо «Ірландія», то, звісно, насамперед згадуємо про пиво
«Гіннес» та
ірландський віскі. Саме ці напої по праву можна назвати національними, які смакують ірландцям найбільше і практично є візитівкою країни у світі – як вірменський коньяк або чилійські вина.
А от для виробництва лікеру
«Бейліз» (дівчата, привіт, ми знаємо, що це вибір багатьох із вас) в Ірландії використовується приблизно 43 % всього молока. Та попри все це бути п’яним на публіці в цій країні вважається злочином.
Та, мабуть, уже досить про алко. Давайте поговоримо про інше. Національними мовами тут є ірландська та англійська. Основна мова спілкування — англійська. Офіційні документи видаються двома мовами, так само, як двома мовами часто виконані написи на вивісках, дорожніх покажчиках. Ірландська — одна з кельтських мов, її вивчають у школах, нею ведуть деякі передачі на радіо і телебаченні, існує навіть цілком ірландськомовний канал TG4. У побуті ірландська збереглася лише в кількох селах, в основному ж ірландці користуються англійською. Що, до речі, не завадило ірландській мові 2007 року стати двадцять першою офіційною мовою Європейського Союзу.
Ірландська музика широко відрізняється за жанрами. Популярні у світі виконавці, які поєднують творчість із народними мотивами –
The Cranberries, The Irish Rovers, The Dubliners, а також сучасні –
Miracle of Sound, Skid Row). Музика Ірландії цікава та різноманітна.
До певного роду культури однозначно можна віднести й футбол. Не менш за бразильців мешканці Зеленого острова люблять і шанують цей вид спорту. Як і в багатьох колишніх англійських колоніях, в Ірландії давні футбольні традиції. Найкращі місцеві футболісти:
Джекі Кері, Ліам Бреді, Девід О'Лірі, Рой Кін та Роббі Кін. Впевнені, що й українським фанатам футболу також відомі ці імена.
А тепер зануримось у літературу Ірландії.
Чимало англомовних письменників мають ірландське походження. Це
Джонатан Свіфт, Джеймс Джойс, Оскар Уайльд, Семюел Беккет, Шеймас Гіні. Творчість двох останніх відзначена Нобелівськими преміями з літератури. Та оскільки цього року з Нобелівкою склалась прикра ситуація, звертаємо вашу увагу на ще одну дуже престижну і цікаву літературну премію, а саме Дублінську (англ.
International IMPAC Dublin Literary Award), що у світі літератури стоїть нарівні з Гонкурівською та Пулітцерівською. А заснована вона була 1996 року міською радою Дубліна й американським інвестиційним фондом ІМПАК (IMPAC). Одне з програмових завдань премії — відродження слави Дубліна як «літературної Мекки». Вручається щорічно за найкращий прозовий твір англійською мовою. Розмір премії —
€100 000. Тож, якщо ви письменник і пишете англійською, то чому б не спробувати і вам, бо Дублінська премія вважається не лише однією з найбільших в грошовому вираженні, але й однією з найбільш демократичних у світі, оскільки претендувати на неї може письменник будь-якої національності з будь-якої країни. Єдиним обмеженням є обов'язкова публікація книги англійською. Якщо книга спочатку видана іншою мовою, то 25 % премії отримує її перекладач.
Твори висуваються на присудження премії громадськими бібліотеками світу за результатами опитування читачів. Міжнародне журі вибирає із загальної кількості «короткий список» — кілька найбільш гідних, серед яких лише один стає переможцем. У 2008 році на Дублінську премію претендували 137 авторів, представлені 161 бібліотекою світу. У 2010 році на премію претендували 156 авторів з 46 країн. Погодьтеся, масштаби вражають.
А у списку світової літератури ірландська література вважається третьою за старшинством у всій Європі. Цікавий факт, що в ірландському алфавіті лише 18 букв. Та, як бачите, це зовсім не завадило цілій когорті людей написати прекрасні твори і вирости в письменників світового масштабу.
Ну що ж, ось ми й «підкрались» до наших підказок до челенджу. І з десятків чудових авторів ми відібрали лише трьох, про яких зараз і розкажемо.
І почнемо, звісно ж, з нашого чудового
Колма Тойбіна, який, до речі, 2006 року отримав згадувану вище премію за роман «Майстер». Колм Тойбін - ірландський письменник, журналіст, літературний критик. Пише англійською мовою. Навчався в коледжі Святого Петра у Вексфорді. Працював барменом в місті Трамор. Закінчив Дублінський університетський коледж (1975). Жив у Барселоні, 1978 року повернувся до Ірландії. Працював журналістом на журнал «Magill», в 1982-1985 роках був його головним редактором. Викладав в університетах США, нині є професором Колумбійського і Манчестерського університетів. Член Ірландської мистецької асоціації «Aosdána».
У нашому видавництві вийшли українською два його романи, а саме
«Завіт Марії» і
«Майстер». Абсолютно різні за жанром, але надзвичайні книжки. Познайомитись ближче з цими творами можна
тут і
тут . А ще за його романом
«Бруклін» 2015 року був знятий однойменний фільм. Радимо до перегляду!
Наступним у нашому списку з’являється чи не легендарний
Семюел Беккет, ірландський англо- та франкомовний письменник. Поет, автор романів та оповідань, перекладач
Дж. Джойса, драматург, він стає відомим після постановки Роже Бленом у 1953 році п’єси
«Чекаючи на Ґодо». Один з основоположників (поряд з Еженом Йонеско) театру абсурду. Його творчий доробок — театральні п'єси та проза були відзначені 1969 року Нобелівською премією в галузі літератури. Семюел Беккет є одним з найбільш досліджуваних сучасних драматургів.
Більшість творів Беккета пройнята песимізмом, відображає духовну кризу в культурі.
Ми рекомендуємо прочитати його культовий роман
«Уот». У цьому творі, як і в інших своїх романах та п’єсах, Бекет за допомогою філософів, загримованих під блазнів, розігрує трактат про мову, науко-центричну європейську свідомість, про релігію, біль і розпач людини, якій випало жити у ХХ столітті. Попри глибину порушених у романі тем і проблем, «Уот» є, мабуть, найдотепнішим та найабсурднішим з усього його доробку.
І закриває цю чудову трійку авторів
Родді Дойл — ірландський письменник, драматург та сценарист. Один з найуспішніших сучасних ірландських письменників, який одразу став на п'єдестал урівні із Джойсом та О'Кейсі.
Народився 1958 p. в Ірландії. В дитинстві відвідував St. Fintan's Christian Brothers School у Сатоні, яку закінчив із дипломом бакалавра мистецтв. Далі навчався в University College у Дубліні. 14 років Дойл пропрацював вчителем географії та англійської мови в передмісті Дубліна. Від 1993 р. повністю присвятив себе письменництву.
Родді Дойл став популярним після виходу його роману «The Commitments» (1987), що був екранізований 1991 року. Його інший роман
«Paddy Clarke На На На» здобув Букерівську премію в 1993 р. і був перекладений дев'ятнадцятьма мовами світу. Це роман про про десятирічного ірландського шибеника, що бродить з приятелями по вулицях робочого району Беррітаун, дістає молодшого брата, а ночами слухає нескінченні сварки батьків. Романи Дойла сповнені діалогів, дивовижних жаргонізмів, кумедних словесних покручів, просторіччя, вульгаризмів і водночас відрізняються значною внутрішньою музичністю і тональністю. Як свідчать критики, «у його романах завжди є легкий тиск на сьогодення, щоб показати авторське розуміння добра, хоча він ніколи й не виступає як ментор».
До нових зустрічей, друзі! Не забувайте поповнювати свої бібліотеки, читати гарні книжки, писати хороші відгуки і відпочивати)))
