Грузія – сонячна країна, гориста і приморська, така близька і така далека. У чому ж її магнетизм? Зараз спробуємо дізнатись)))
Грузія - країна безлічі легенд. Одна з них свідчить, що коли Бог розподіляв між народами землі, грузини були зайняті застіллям з нагоди створення світу. Піднявши всі тости, вони все ж таки прийшли. Але спізнилися. Тоді грузини сказали: "Вибач, дорогий, запізнилися - ми пили за твоє здоров'я". Бог подумав і сказав: "Приберіг я тут для себе шматочок землі, але за вашу безпосередність і прямоту віддаю його вам! Пам'ятайте, що земля дуже красива, незрівнянна, і люди в усі віки будуть захоплюватися і милуватися нею". І все вийшло саме так, як сказав Усевишній. Ось уже багато століть усі схиляються перед красою маленької, але гордої країни.
Погодьтеся: цікава легенда! А скільки таких вам доведеться вислухати під час подорожі до Грузії! Не злічити!
Інша легенда розповідає, що Прометей був прикутий до однієї зі скель саме у Кавказьких горах, а не деінде, що не завадило Грузії одній з перших обернутися у християнство ще 319 року.
Зате кількість фактів у нашій статті, на жаль, лімітована. Та всі вони, повірте, цікаві не менш, ніж міфи з легендами.
У стародавньому світі Грузія і Іспанія називалися однаково - Іберія. А мова басків (народу, що проживає в Іспанії) дуже схожа на грузинську. Цікаво, що англійською назва Грузії звучить так само, як назва одного з американських штатів – Джорджії, з чим пов’язано чимало казусів.
У грузинській мові немає наголосу як такого, тільки на певному складі підвищується тон. Також у грузин немає великих букв, відсутні чоловічий і жіночий рід (він визначається за контекстом). Тож перед тим як сказати слово грузинською, переконайтеся в правильності його звучання. Адже можна опинитися в смішній ситуації, коли один неправильний звук кардинально змінює значення слова.
Грузія прагне стати туристичною Меккою для всього світу. Тому всі покажчики, інформаційні щити і таблички виконані грузинською та англійською мовами, навіть указівні знаки з назвами малих сел. А ще тут відмінний автостоп: вас підвезуть куди треба, потім ще нагодують і дадуть нічліг, якщо попросите.
А от російською мовою в Грузії розмовляють здебільшого люди старшого покоління. Серед молоді російська непопулярна і має дуже обмежене застосування. У горах нею взагалі ніхто не володіє. зате англійська незабаром може стати другою офіційною в Грузії.
На території Грузії знайшли останки перших представників роду людського, вік яких приблизно 1 млн 770 тисяч років. Вони були виявлені 1991 року в місті Дманісі. Гомінідам дали імена Зезва і Мзія.
Грузію називають батьківщиною вина: саме тут знайдені найстаріші рештки винних глечиків і виноградної лози.
Культура Грузії має давню багату історію. Незважаючи на культурний вплив Туреччини та Персії, грузини завжди тяжіли до Європи. В ХІ-ХІІ ст. Грузія пережила власну епоху Відродження, коли зародилися нові гуманістичні ідеї. Після створення Грузинського державного танцювального ансамблю наприкінці ХІХ ст. грузинські танці завоювали визнання по всьому світі. В Грузії досі зберігається традиційне ремісниче мистецтво, у тому числі розпис по емалі і художня обробка металів (ювелірне мистецтво, чеканка). А розквіт світської культури відбувся в ХІХ ст., коли грузинські письменники і художники під впливом європейських ідей збагатили літературну мову і створили багату національну літературу.
І хоча історія грузинської літератури дуже насичена, у наших підказках ми звернули увагу лише на двох авторів.
Це Грігол Робакідзе — грузинський письменник, що працював у Німеччині та Швейцарії. Навчався на філософському факультеті Лейпцизького університету. У 1919 році видав першу книгу «Портрети», що містила нариси про Петра Чаадаєва, Михайла Лермонтова, Василя Розанова, Андрія Бєлого.
Його книга «Зміїна сорочка» — роман-візитівка Грігола Робакідзе, що розповідає про дружбу, пошуки власних коренів та кохання. Це чи не єдиний роман письменника, написаний грузинською мовою впродовж 1925-26 рр. і вперше опублікований у тбіліському журналі «Мнатобі» («Світоч»). Решту творів автор писав російською, а після еміграції до Німеччини — німецькою. Передмову до німецького видання написав відомий новеліст Стефан Цвейг і цим привернув увагу світової спільноти до грузинського письменника Робакідзе та екзотичної для того часу Грузії. Неймовірний світ грузинських легенд, вірувань та звичаїв захопив європейців тоді та не випускає їх і досі) Тож пропонуємо прочитати роман українською)))
Другий автор відомий нам усім іще зі школи, але це той випадок, коли варто освіжити спогади про книгу і прочитати її знову. Звісно, це Шота Руставелі — грузинський поет XII століття і державний діяч. Більшість дослідників вважають його одним із найвидатніших представників літератури Середньовіччя. Шота Руставелі є автором грузинської національної епічної поеми «Витязь у тигровій шкурі».
А яких грузинських авторів знаєте ви?? Як завжди, діліться з нами у коментарях.
