Коли ми чуємо про Грецію, відразу уявляємо бородатих чоловіків, обгорнутих у білі простирадла, амфори з вином і багато-багато сонця. А чим же ще відома та цікава ця древня країна? Просто зараз ми вам і розповімо)
Греція може похизуватись багатою культурною спадщиною і вигідним географічним розташуванням, що роблять її однією з найбільш відвідуваних країн світу. Вона впевнено приваблює туристів з усього світу своїми надзвичайними курортами, різноманітними пам’ятками історії та культури, а також християнськими святинями.
Чотири п'ятих території країни займають гори та пагорби, через що Греція вважається третьою серед найбільш гористих країн Європи – після Норвегії та Албанії. Гора Олімп із піком Мітікас висотою 2 917 м — найвища в Греції. Завдяки легендарному пантеону давньогрецьких олімпійських богів вона є одним з найпопулярніших маршрутів як для альпіністів, так і для туристів. Ну і куди ж гарній країні без моря? Тим паче що у Греції морів аж цілих п'ять: Егейське, Фракійське, Іонічне, Середземне і Критське.
Греки взагалі досить дбайливо ставляться до екології, тому практично на кожному грецькому острові є вітряні електростанції. В країні немає жодної АЕС, хоча існують кілька ТЕЦ. Вони працюють на вугіллі, який добувають кар'єрним способом. А оскільки 250 днів на рік тут ясні (справді благословенний край!), є можливість повсюдно використовувати сонячні батареї для виробництва дешевої електроенергії.
Не всім відомо, що від середини січня до березня в Греції щорічно проводяться карнавали. І в цей період країна постає перед мандрівниками в абсолютно новому вигляді. А ось вам кумедний факт про шматки Греції по всьому світу))) Навколо її найвідомішої пам’ятки –
Парфенону, що в Акрополі,– часто-густо лежать шматочки мармуру. Туристи охоче прихоплюють їх із собою, щоб привезти додому частинки стародавнього храму. Але, насправді, жодного стосунку до історичної пам’ятки ці “артефакти” не мають. Ночами їх навмисне розкидають робочі, і знову ж таки для того, щоб уберегти сам Парфенон від туристів.
Напевно, у кожного народу є свій національний танець. Як у нас гопак, чи полька у західних сусідів, чи танго у аргентинців. А ось у греків свого танцю спочатку не було. Сіртакі, який сьогодні приписують Греції, з’явився лише в 1964 році, і вигадали його спеціально для голлівудської картини “Грек Зорба”.
А ще греки таки схожі на українців, адже їхнім улюбленим святом теж є Великдень, якому теж передує 40-денний піст. Останній тиждень Великого посту відзначений великою кількістю служб у церквах.
А тепер переходимо до літератури.
Грецька література ХХ століття представлена талантами багатьох письменників та поетів, серед яких
Андреас Калвос, Янніс Психаріс, Александрос Палліс, Ангелос Сікеліанос, Костіс Паламас, казкарка Пенелопа Дельта, Янніс Ріцос, Александрос Пападіамантіс, Костас Каріотакіс, Костас Варналіс, Константінос Кавафіс, Деметріос Вікелас, Нікос Казандзакіс, а також нобелівські лауреати
Гіоргос Сеферіс та
Одісеас Елітіс.
У наших підказках:
Антоніс Самаракіс - грецький письменник, що народився в Афінах 1919 р. Працював експертом Міжнародної організації праці ООН в багатьох країнах світу і в 1989 р. був оголошений послом доброї волі UNICEF. Як письменника його помітили 1954 року після видання збірки оповідань «Потрібна надія» (щоправда, на початку 30-х років були видані його перші вірші). Твори Самаракіса перекладені більш ніж на 30 мов. А от український переклад ще попереду)
Наступний автор —
Константинос Кавафіс — видатний грецький поет ХХ ст., творчість якого відкрила світу новогрецьку літературу, хоча писав він здебільшого про елліністичну епоху або Візантію. Напевне, це можна пояснити тим, що Кавафіс народився і прожив більшу частину свого життя в Александрії, яка вважається своєрідним символом еллінізму. Може, саме тому поету вдалося органічно поєднати у своїй творчості елементи давньої грецької традиції з автентичною новогрецькою культурною традицією і таким чином накреслити основні вектори розвитку грецької поезії ХХ століття. Його вірші є в українському перекладі) Тож попереду у вас знайомство з цікавим поетом)
Серед наших підказок є і жіноче ім’я. Це
Дідо Сотіріу. Народилася в місті Айдин, що в західній Туреччині, в грецькій родині. У 1919 р. сім'я переїхала в Ізмір, пізніше була змушена тікати в Пірей, а потім оселилася в Афінах, де Дідо провела решту життя. Освіту дівчина отримала в університеті Сорбонни. У 1936 р. почала працювати журналістом, а через вісім років очолила редакцію газети, в якій працювала. Під час подорожі до Парижа Дідо познайомилася з багатьма письменниками і подружилася з Луї Арагоном. Повернувшись до Греції, вона почала писати про ті події, які пережила сама після завершення Греко-турецької війни 1919-1922 рр. і примусового обміну населення між Грецією і Туреччиною. У 1959 р. вийшов її перший роман, а 1962 р. був опублікований роман «Закривавлені землі», який став її найгучнішим успіхом і був виданий по всьому світу загальним накладом у 250 тис. примірників. Після громадянської війни Дідо Сотіріу продовжувала працювати шеф-редактором жіночого журналу, при цьому писала зовнішньополітичні огляди для багатьох грецьких видань. За роки активної творчої діяльності Дідо отримала кілька національних премій в галузі літератури і журналістики, а в 2001 р. Спілка грецьких письменників заснувала премію на честь її самої. Нею візначають як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, які пишуть про культурні зв'язки між народами на основі культурного різноманіття.
Читаймо, подорожуймо і не забуваймо ставити вподобайки під відгуками) Адже за це можна отримати цікаві та цінні призи)
