#FabulaBookMap_Бразилія
11.03.2018
Довколалітературне
Поділитися
Кава. Футбол. Карнавал. За цими трьома словами можна здогадатись, якою країною ми сьогодні помандруємо) Так, це Бразилія.
Бразилія є найбільшим виробником і постачальником найкращої у світі кави. Як не дивно, кава не росла у Бразилії до початку XVIII століття, коли ця рослина була завезена з французької Гвіани. А самі бразильці, на відміну від жителів балканських країн, є лютими прихильниками какао. Щоправда, бразильська кава здатна робити неймовірні речі, як-от: продаючи каву під час подорожі до американського Лос-Анджелеса у 1932 році, бразильські спортсмени змогли проспонсорувати свою участь в Олімпійських іграх, на які саме й прямували)).
До речі, спорт для будь-якого жителя цієї яскравої країни - це окрема і дуже важлива тема. У кожному місті є свій футбольний стадіон. А 75 % населення Бразилії (як жінки, так і чоловіки) просто закохані у футбол. Тож не дивно, що ця країна не пропустила жодного чемпіонату світу з футболу і п’ять разів перемагала у чемпіонатах різних років.
Та в душах бразильців поряд з пристрастю до футболу чудесним чином уживається ще й релігійність. 64 % населення - 123 млн осіб - сповідують католицизм. І це в країні, що не має офіційної релігії! Цікаво, що такої величезної кількості католиків ви не знайдете більш ніде у світі.
Столицею Бразилії є місто Бразиліа, хоча так було не завжди - протягом цілих 197 років столицею країни був Ріо-де-Жанейро, омріяне місто Остапа Бендера. Ріо точно відоме кожній людині на планеті, адже саме там відбувається найгучніший і найвідоміший у світі карнавал, що приваблює туристів звідусіль і вражає своїми масштабами, влучно підкреслюючи любов бразильців до танців і веселощів.
Ясна річ, значний вплив на культуру країни справила Португалія, колонією якої була Бразилія, і через це офіційною і практично єдиною розмовною мовою країни є португальська. Португальські колоністи та іммігранти окрім релігії та мови започаткували багато традицій, які й досі відчутні в сучасній бразильській культурі. Інші народи цієї багатонаціональної країни також залишили свій слід. Так, американські індіанці відзначились у кухні Бразилії та її мові, а от африканці, привезені як раби, вплинули на бразильську музику й танці. Не обійшлося також без італійців та німців, яких тут чимало, особливо на півдні.
Девіз Бразилії – «Порядок і прогресс». Та, незважаючи на це, в країні дуже помітно розшарування населення за рівнем життя. Практично кожне велике місто Бразилії оточене фавелами. Так називають квартали, населені бідняками і злочинцями. При всій жорсткості своїх дій місцева поліція неспроможна навести порядок у цих кварталах. Про фавели і жорстокість у передмістях навіть було знято фільм «Місто Бога» - за однойменним романом Паулу Лінса. «Місто Бога» — назва житлового району в передмісті Ріо-де-Жанейро, де виріс сам автор книги. Щоб написати свій роман, Паулу Лінс вісім років опитував жителів району, збирав матеріали про організацію місцевого наркобізнесу, що привела до війни банд у цьому передмісті в 1970-80 роки.
Ось так, дуже плавно ми підібралися до наших книжкових підказок для челенджу)
Перший автор, якого ми вирішили вам запропонувати,- Жуакін Марія Машаду де Ассіс. Бразильський письменник (прозаїк і поет), один з найвпливовіших класиків бразильської літератури, перекладач.
Він був першим президентом Бразильської академії словесності та одним з її засновників. У 1941 році на честь письменника заснували премію — Prêmio Machado de Assis (Machado de Assis Prize), яка зараз є найпрестижнішою премією Бразилії в галузі літератури.
Роман Ассіса «Посмертні записки Браса Кубаса» був надзвичайно новаторським твором для свого часу. Сучасні автору критики вважали, що його прозі притаманні модернізм та магічний реалізм. Іншими важливими творами цього автора є романи «Дон Кажмурро» і «Кінкас Борба».
Друге ім’я - Жейме Лернер. Бразильський політичний діяч українського походження, губернатор штату Парана, архітектор, учений-урбаніст, відомий містобудівник, консультанта ООН із питань міського планування. Тричі був мером міста Куритиба, столиці штату Парана (1971-75, 1979-84 і 1989-92). 1994 року був обраний губернатором штату Парана, переобраний 1998 року. У 2002—2005 роках обіймав пост президента Міжнародної спілки архітекторів.
Книжка Жайме Лернера «Акупунктура міста» - про те, як перетворити місто на затишний улюблений дім. Ставши мером занедбаного і похмурого мегаполіса, Лернер з однодумцями спромігся перетворити його на квітучий парк, переконавши городян, що й промислове місто здатне дарувати насолоду, комфорт і відпочинок. Автор пояснив урбаністичну теорію «акупунктури міста» на прикладі багатьох країн, дотепно, зворушливо і поетично розповівши, як незначні заходи, що нагадують китайську медичну практику голковколювання, здатні призвести до величезних позитивних змін і зробити цей світ кращим.
Подорожуйте з нами і запрошуйте друзів) І до нових зустрічей у нових країнах)))