Маленька країна, яка за формою нагадує серце, а частина її імені походить від слова «босана» й означає «вода». Так-так, це Боснія і Герцеговина - ще одна прекрасна балканська країна зі столицею у самому серці, в Сараєві.
Сама країна, як і її назва, не є цілісною. Вона майже порівну поділяється на Республіку Сербську й Мусульмансько-Хорватську Федерацію, в кожній з яких є власний президент, уряд і т. д. Завдяки такому дивному поділу й ряду деяких історичних факторів вона вирізняється глибокою та багатогранною культурою. 40 % населення країни становлять мусульмани, таким чином християнська й мусульманська культури співіснують разом, утворюючий цікавий мікс.
Відомий письменник і балканіст Андрія Любка ділиться з нами своїми враженнями про Боснію і Герцеговину:
«Боснія зачаровує з першого погляду, бо це – найбільш екзотична європейська країна, в якій оттоманська спадщина й повсюдні шпилі мінаретів створили атмосферу Сходу. Та показна екзотичність – оманлива, насправді Боснія європейськіша за Європу, а в якомусь сенсі є її символом. Неймовірно складна, заплутана історія, вузлики якої досі не випускають країну зі своєї пастки, народ, розділений на три протиборчі народи, жахлива війна 90-х, яка для багатьох ще досі не закінчена, конституція, яка зробила державу неповносправною, сувора природа, відсутність природних ресурсів і …неймовірна краса гір і долин, річок з блакитною водою й вишуканої старої архітектури, вражаюча простота й гостинність людей, багатство культури й фольклору. Боснію жаль, бо проблемам у цій країні немає числа, але її неможливо не любити».
У перші століття після Різдва Христового територія Боснії і Герцеговини входила до складу Римської імперії (Іллірія). І там збереглися залишки іллірійського укріплення Дарсон, римських поселень, замки і житлові вежі-«кули», а ще базиліки і середньовічні церкви. Кожен історичний період сприяв більшій різноманітності культур та архітектурної мови в цьому регіоні. Наприклад, одна з родзинок Сараєва – вежа з годинником із арабськими цифрами. Або інша визначна пам'ятка середньовічного турецького інженерного мистецтва, Вишеградський міст (інша назва - міст Мехмеда-паші). Це 11-прогінний кам'яний міст завдовжки 180 метрів, перекинутий через річку Дрину в боснійському місті Вишеграді. Прийнято вважати, що міст був збудований 1577 р. за проектом найвідомішого османського архітектора Сінана, а замовником виступив уродженець цих країв, Мехмед-паша Соколович. У 2007 р. ЮНЕСКО вирішило внести міст до переліку па’мятників Світової спадщини. Цікавий факт, що видатний югославський письменник Іво Андрич назвав свій роман «Міст на Дрині», за який отримав Нобелівську премію, саме на честь цього мосту.
На окрему уваги заслуговує кінематограф Боснії, який перейшов у спадок від Королівства Югославії. У Сараєво навіть є свій кінофестиваль, заснований 1995 року під час Боснійської війни. Зараз це найбільший і найвідоміший кінофестиваль на Балканах і в усій Південно-Східній Європі. Першою кінозйомкою з Боснією вважається «Подорож по Боснії» 1912 року. У 1979 році з'являється фільм «Кафе "Титанік "» за романом Іво Андрича. Дія цього фільму розгортається під час Другої світової війни в Сараєво. А у 2002 р. боснійський фільм режисера Тановича «Нічия земля» одержав американську премію «Оскар» як найкраща іноземна кінокартина. Його ж драматичний фільм «Смерть у Сараєві» отримав у Берліні «Срібного ведмедя» за найкращий фільм, а кінострічка «Епізод із життя збирача заліза» — Великий приз журі та «Срібний ведмідь» найкращому актору-2013. Душан Вукотич отримав премії багатьох міжнародних кінофестивалів. Сербський кінорежисер боснійського походження Емір Кустуріца отримав дві «Золоті пальмові гілки» фестивалю в Каннах. Фільм Ясміли Жбаніч «На шляху» було номіновано на Золотого ведмедя на 60-му Берлінале. Фільм «Ґрбавіца» отримав премію «Золотий ведмідь»–2006.
Андрій Любка, письменник, балканіст: «Література Боснії віддзеркалює собою країну, виростає з її особливостей. Часто вона має орієнтальну інтонацію – наприклад, роман Іво Андрича «Міст на Дрині», за який письменник отримав Нобелівську премію, звучанням, довжиною речень й ритмікою схожий на суфійські притчі й османські історичні хроніки. Зрештою, Боснія і Герцеґовина пограбована сусідами ще й у літературі – бо найкращі її автори вважаються письменниками сербськими чи хорватськими».
У наших підказках, як і трохи вище тут, ми познайомили вас із Іво Андричем, лауреатом Нобелівської премії 1961 р. Його романи «Травницька хроніка» та «Міст на Дрині» відтворюють життя провінціальних містечок Травнік і Вишеград, у яких мали місце взаємовпливи православної і мусульманської культури. А це надзвичайно цікаво.
Наступним у нашому списку є Міленко Єргович— боснійський і хорватський письменник, журналіст. Член ПЕН-клубу Боснії і Герцеговини та Хорватії. Лауреат Премії імені Меші Селімовича (2007). Пропонована нами книга «Історії про людей і тварин» - це літературна рефлексія на тему балканських конфліктів кінця ХХ ст., а також повоєнного життя, у якій він тонко оперує побутовими реаліями, що під його пером перетворюються у потужні символи.
І насамкінець у наших підказках фігурує автор Озрен Кебо і його дебютна книга «Сараєво для початківців». Така собі прозова мозаїка, уламки колишнього життя, з яких складається сьогоднішнє, клапті абсурдної воєнної реальності й за суттю своєю - воєнний щоденник.
Діліться своїми цікавими фактами в коментарях. Читайте, подорожуйте і до зустрічі за тиждень!
