У нашому новому топі — п’ять книжок, об’єднаних не жанром, не стилістикою й навіть не країною походження. Їх поєднує дещо витонченіше: присутність числа, яке пульсує у заголовку, задаючи ритм розповіді. Вони охоплюють усе — від інтимної родинної драми до політичної документалістики, від післявоєнної Японії до збуреної України початку ХХ століття. Це історії, в яких кожне число — як двері, що ведуть у несподівано глибокий простір. Іноді — знайомий до болю. Іноді — зовсім новий.
У збірці «Четверта заповідь» Андрій Чайковський пропонує читачеві занурення в реалії двох дуже різних, але морально насичених світів. Попри часову і тематичну віддаленість сюжетів, обидві повісті досліджують спільне питання: що означає бути гідною людиною?
Назва першої повісті — «Четверта заповідь» — недарма апелює до біблійної моралі: «Шануй батька твого і матір твою». У центрі сюжету — історія любові між богословом Василем Пандяком і Ганею, простою, скромною дівчиною з міщанської родини. Василь — людина, що опинилася між покликом серця та очікуваннями суворого батька, який вимагає вигідного шлюбу. Автор детально й правдиво показує внутрішній конфлікт героя: між любов’ю й покорою, духовним покликанням і прагматизмом, родинним обов’язком і особистим щастям. Це — глибокий психологічний портрет людини, змушеної вибирати між особистим добром і чужими очікуваннями. Історія пройнята теплотою домашнього затишку, але водночас — болем розчарувань, які приносять надто прагматичні уявлення про шлюб, кар’єру і посаг.
Друга повість — «Віддячився» — переносить читача в XVII століття, в козацький степ. Молодий козак Касян рятує хлопчика Івася, якого викрали татари. Це — пригодницька історія, де переплітаються глибокий патріотизм, козацька честь і людська гідність. Касян — типовий запорожець, носій ідеалів свободи, що водночас має тонке серце й повагу до слабшого. Через діалоги між героєм і хлопцем, через опис суворого степу, Чайковський розкриває широку панораму української історичної реальності: від татарських набігів до важкої долі простолюду у панських маєтках. Особливу увагу автор приділяє кобзарям, їхній просвітницькій ролі та їх переслідуванню владою, зокрема забороні заходити в села.
Андрій Чайковський (1857–1935) — український письменник, історик, адвокат, один із найяскравіших представників галицької літератури початку XX століття. Його твори пронизані гуманістичними ідеями, увагою до історії, народної культури й моральних цінностей. Чайковський майстерно балансує між художністю і публіцистичністю, розповідає не просто історії, а змушує замислитися над правдою життя.
Ця книга — поєднання психологічного реалізму і національного епосу. «Четверта заповідь» — щира історія про вибір, внутрішній біль і моральні дилеми. «Віддячився» — гімн свободі, героїзму і живій душі України. Обидва твори разом складають потужну оповідь про честь, обов’язок і цінність людського життя.
У світі, де час — це дорога без зворотного шляху, а любов — справа випадку, Ешлі Постон пропонує іншу реальність: де квартира може переносити тебе в минуле, а кохання — зцілювати навіть найглибші рани. «З різницею у сім років» — це ніжна подорож крізь втрату, надію і другий шанс, що приходить у найнесподіваніший момент.
Клементіна Вест — молода, успішна літературна піарниця з Нью-Йорка, яка після смерті улюбленої тітки Анаїли успадковує її квартиру. Анаїла завжди стверджувала, що ця квартира — чарівна, здатна «прослизати» в часі. Клементіна сприймала це як казку, допоки одного дня не зустрічає на кухні незнайомця — Айвана, харизматичного шеф-кухаря, який живе в тій самій квартирі… але сім років тому.
Між ними виникає глибокий зв’язок, але як будувати стосунки, коли вас розділяє час? Клементіна мусить вирішити: залишитися в безпечному, передбачуваному житті чи ризикнути заради кохання, що виходить за межі часу.
«З різницею у сім років» — це зворушлива історія про те, як магія може бути не лише в чарівних квартирах, але й у здатності серця любити, прощати і починати знову. Цей роман ідеально підійде тим, хто шукає щось більше, ніж просто любовну історію — це книга про життя у всій його складності і красі. Вона нагадує, що іноді найкращі речі трапляються тоді, коли ми дозволяємо собі вірити в неможливе.
У ХХІ столітті, коли тероризм перетворився на глобальну загрозу, а інформаційні війни точаться паралельно з реальними, книга «Встань і вбий першим» ізраїльського журналіста Ронена Берґмана стає вкрай актуальною. Це не просто документальна розповідь про тіньові операції — це пронизлива історія про моральний вибір, національну безпеку, і ту межу, за якою починається безжальна боротьба за виживання держави. У вступі до книги автор застерігає: «Держава Ізраїль народилася у війні і змушена воювати за своє існування щодня». І саме цією війною — таємною, жорстокою, часто безславною — пронизана кожна сторінка його масштабної праці.
«Встань і вбий першим» — це хроніка ізраїльських операцій з ліквідації ворогів, які проводилися від моменту створення держави Ізраїль до наших днів. Назва книги походить з Талмуду: «Якщо хтось приходить убити тебе — встань і вбий першим». Це глибоко символічна ідея, яка, за Берґманом, лягла в основу дій ізраїльських спецслужб.
На понад 700 сторінках автор документує сотні таємних місій, більшість з яких раніше не оприлюднювались. У фокусі — діяльність "Моссаду", військової розвідки "Аман" і внутрішньої служби безпеки "Шабак". Ми дізнаємося про перші вбивства арабських терористів у 50-х, про полювання на нацистських злочинців, про складні операції проти лідерів ООП, ХАМАСу, "Хезболли" і навіть про замахи на іранських науковців у 2010-х роках.
Берґман не уникає незручних тем: він говорить про випадкові смерті цивільних, про політичні маніпуляції, про моральні дилеми, перед якими ставали ізраїльські лідери. Книга надає слово як агентам, так і політикам, дозволяючи читачеві зануритися у внутрішній світ спецоперацій з усіма їхніми складнощами та ціною.
Ронен Берґман — провідний журналіст-розслідувач ізраїльської газети Yedioth Ahronoth та постійний автор The New York Times. Доктор права і історії, він роками досліджував діяльність ізраїльських спецслужб, отримавши доступ до сотень високопосадовців та оперативників. Для написання цієї книги він провів понад тисячу інтерв’ю. Його аналітична глибина, критичний підхід і здатність зберігати журналістську об’єктивність навіть у найбільш емоційно насичених темах роблять його унікальним голосом у сфері розслідувальної журналістики.
«Встань і вбий першим» — це не лише захоплива розповідь про шпигунські місії, а й глибоке дослідження того, як держава зважує цінність людського життя проти національної безпеки. Книга ставить перед читачем запитання: чи допустимо вбивати заради миру? Де межа між самозахистом і агресією? І чи може таємна війна стати інструментом державної політики на постійній основі?
Це книжка, яку варто читати не тільки тим, хто цікавиться сучасною історією Близького Сходу чи розвідкою, а й усім, кого турбує моральна сторона рішень, що приймаються у тіні великих подій.
У багатьох культурах дощ — це символ очищення, відродження, іноді — смутку. Але в романі «П’ятдесят слів для дощу» японсько-афроамериканської письменниці Аші Леммі дощ стає символом тиші, забутості та витіснення. Він мовчки падає на героїню, змочує її шкіру і душу, але нічого не змиває. Цей дощ — не просто природне явище, а метафора глибокого внутрішнього конфлікту: між расами, між культурами, між очікуваннями і власною гідністю. І, так, японці справді мають десятки слів для позначення різних видів дощу — і кожне з них у романі Леммі має значення.
Дія роману розгортається в Японії після Другої світової війни. У центрі сюжету — Норі Камідзу, незаконнонароджена донька японської аристократки та афроамериканського солдата. У вже розгубленому, але ще традиційно ієрархічному суспільстві Норі — чужа. Вона не просто темношкіра, вона — ганьба для своєї родини. Її мати залишає дівчинку на порозі будинку бабусі з дідусем, а ті — ізольовують її в кімнаті на горищі, змушуючи мовчати, уникати світла і людей.
Протягом перших років життя Норі навіть не усвідомлює, наскільки світ великий — її світ звужений до меж старого будинку і кількох поглядів крізь вікно. Вона терпить приниження, побої, тишу. Але світ починає змінюватися з появою її зведеного брата Акіри — спадкоємця самурайської лінії. Між ними виникає складний, багатогранний зв’язок, який руйнує усталені уявлення про владу, расу, любов і родину.
Сюжет роману охоплює понад десятиліття життя Норі — від заточення до поступового визволення, як тілесного, так і духовного. У цій історії багато болю, але ще більше — прагнення бути побаченою, визнаною, почутою.
Аша Леммі — американська письменниця, яка дебютувала саме цим романом у 2020 році, написавши його у 20-річному віці. Вона виросла між Нью-Йорком і Японією, що безперечно вплинуло на її здатність достовірно передати атмосферу японського післявоєнного суспільства. Леммі навчалася в Бостонському університеті, працювала в сфері літературного менеджменту, і вже в молодому віці знайшла свій голос, який поєднує культурну чутливість із психологічною глибиною.
Це роман про виживання в умовах тотальної тиші: коли не можна говорити, коли не можна бути собою, коли не можна навіть розплакатися вголос. Але це й історія про міць духу, про красу внутрішньої трансформації, про повільне, але невідворотне визволення. Тут немає голлівудського хепі-енду, зате є правда — про расизм, сексизм, класову нерівність, і водночас — про красу японських ритуалів, музику, чайну церемонію і тишу, що говорить гучніше за слова.
Мова Леммі ніжна, поетична, сповнена образів. Вона вміє передати навіть найменший подих вітру або зміну світла в кімнаті. Читати її — як слухати дощ, кожна крапля якого несе окрему історію.
Коли ми говоримо про авангард у світовому мистецтві, то згадуємо Василя Кандинського, Казимира Малевича, Пабло Пікассо. Та чи багато з нас знає про українських художників, які творили на межі революцій, воєн і репресій, і водночас — на передовій художніх пошуків свого часу? Книга «Авангардне мистецтво в Україні, 1910–1930: пам’ять, за яку варто боротися» канадсько-українського дослідника Мирослава Шкандрія — це не лише мистецтвознавче дослідження, а й акт культурного повернення: до імен, течій, творів і середовищ, які довгий час залишались у тіні імперських наративів або були навмисно витіснені радянською ідеологією.
Шкандрій детально досліджує феномен українського авангарду — художнього явища, що виросло на перетині національного ренесансу та глобальних модерністських експериментів. У фокусі — період 1910–1930-х років, коли українські митці, попри політичну турбулентність та культурну нестабільність, створювали сміливі візуальні концепти, часто випереджаючи європейських колег.
Книга охоплює діяльність таких постатей, як Давид Бурлюк, Олександра Екстер, Василь Єрмилов, Казимир Малевич (із чітким наголосом на його українських зв’язках), Гео Шкурупій, Михайль Семенко та інші. Автор не просто аналізує їхні твори, а й розглядає мистецтво в контексті ширших соціальних процесів — українізації 1920-х, культурного підйому та подальшого «великого терору».
Окрему увагу приділено тому, як авангард в Україні поєднував радикальні формальні пошуки із національними змістами — наприклад, як у графіці, живописі, поезії й архітектурі народжувалась мова модерної України. Шкандрій демонструє, що український авангард був не маргінальним відгалуженням російського, а самодостатнім і впливовим явищем із власними центрами — Харковом, Києвом, Одесою.
Мирослав Шкандрій — професор славістики в Манітобському університеті (Канада), відомий дослідник української літератури, культури та ідентичності. Його наукова діяльність охоплює теми національного наративу, постколоніальної критики та модернізму. Шкандрій — автор низки важливих праць, зокрема про Миколу Хвильового, українсько-російські культурні взаємини, образ України в західній культурі. Його стиль — академічний, але доступний, з глибоким аналізом, який залишається відкритим для широкого читацького кола.
«Авангардне мистецтво в Україні, 1910–1930» — це книга, яка повертає голоси й імена тим, кого спробували забути. Вона не просто розповідає про минуле — вона говорить про сучасність: про те, як важливо мати власний культурний фундамент, особливо в часи зовнішньої загрози й боротьби за національну ідентичність.
Книга спонукає переосмислити канон, побачити в українському авангарді не периферію, а центр новаторства і творчої сміливості. Це також важливе нагадування: культура — це не лише відображення реальності, а й знаряддя опору.
Окрім нашої тематичної добірки, у списку акційних пропозицій ви також знайдете розділ «Розпродаж», де представлено понад 70 товарів зі знижками від 30 до 70%.
