(07.05.1867-05.12.1925) Владислав Станіслав Реймонт (справжнє прізвище — Реймент) — видатний польський письменник-мономенталіст, прозаїк та лауреат Нобелівської премії з літератури 1924 року, один із найяскравіших представників реалізму, натуралізму та модерністського руху «Молода Польща».
Походив із родини сільського органіста. Перш ніж повністю присвятити себе літературі, Реймонт змінив безліч професій. Він працював учнем кравця, актором мандрівних театральних труп та залізничним службовцем. Важливою віхою стала залізнична аварія 1900 року: отримані страхові виплати дозволили йому здобути фінансову незалежність та зосередитися виключно на письмі.
Творчий метод автора майстерно поєднував деталізований побутовий критичний реалізм із поетичним символізмом та імпресіонізмом. Його ключові роботи:
• «Селяни» (Chłopi, 1904–1909): Його головний шедевр (magnum opus). Епічна чотиритомна хроніка («Осінь», «Зима», «Весна», «Літо»), яка відображає життя польського села Ліпці. Саме за цей масштабний роман Реймонт отримав Нобелівську премію з формулюванням: «за видатний національний епос».
• «Обіцяна земля» (Ziemia obiecana, 1899): Гострий соціальний роман про стрімку та безжальну індустріалізацію міста Лодзь. Книга розкриває долі трьох друзів-підприємців і згодом була блискуче екранізована режисером Анджеєм Вайдою.
• «Комедіантка» (Komediantka, 1896): Роман, заснований на особистому досвіді автора, який детально описує залаштункове життя провінційного мандрівного театру.
• Історична трилогія «1794 рік» (1913–1918): Масштабне полотно про часи другого поділу Речі Посполитої та національно-визвольне повстання під проводом Тадеуша Костюшка.
• «Бунт» (Bunt, 1924): Останній роман письменника, що є метафоричною антиутопією (алегоричною казкою) про повстання домашніх тварин проти людини, яка тематично випередила «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла.
Помер у Варшаві; похований на знаменитому цвинтарі Повонзки.
