(29.09.1866 – 24.11.1934) Михайло Грушевський – український історик, громадський і політичний діяч.
Народився в містечку Холм, нині Люблінське воєводство Польщі. Дитячі роки провів на Північному Кавказі. Вступив до Тифліської гімназії, у якій діставав і читав літературу з історії, літератури, етнографії України. Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, захистив дисертацію на ступінь магістра. Очолив новостворену кафедру всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи у Львові, де розробив і читав загальний курс історії України. Керував Українським науковим товариством у Києві. Був головою Центральної Ради Української Народної Республіки; член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, член Чеської АН, почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв, академік ВУАН та АН СРСР, багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові.
Грушевський є автором понад 2000 наукових праць. Глобальні історичні дослідження вилились в багатотомну працю «Історії України-Руси». За редакцією Михайла було видано 113 томів «Записки наукового товариства імені Шевченка», «Нариси історії українського народу» та «Ілюстрована історія України».
Тільки в незалежній Україні Михайло Грушевський отримав належну оцінку свого неоціненного вкладу в українську науку і державність. Вшанування його пам'яті зафіксовано на одній з грошових одиниць України.
