(01.10.1903-1939) Лев Скрипник — український письменник родом із Донеччини.
З 11 років Лев почав працювати на шахті, в порту, на залізниці. У 1919 році шістнадцятирічним добровольцем йде до Червоної армії. Під час громадянської війни обіймав посаду ад'ютанта комуністичного батальйону в складі Юзівського комуністичного полку (1920). Служив також у відомих своїм героїзмом Богучарському і Бобровському полках.
Після тяжкого поранення він приїздить у Харків і працює там на хімічній фабриці, пізніше повертається до рідного Донецька, на шахту «Смолянка».
По війні робітник у Донбасі, в Харкові (1927—1928) й Одесі (1929—1930).
Разом із тим Скрипник вів авантюрницьке життя і, маючи зв'язок зі злочинним світом, багато мандрував. Перебування у місцях ув'язнення позначилося на тематиці його творів.
Друкуватися Скрипник почав з 1922 року. Входив до літоб'єдання Союз пролетарських письменників Донбасу «Забой», був членом ВУСПП.
Скрипник помер у психоневрологічній лікарні в Полтаві.
