Кароліна Лянцкоронська

(11.08.1898 – 25.08.2002) Кароліна Лянцкоронська (повне ім'я – Кароліна Марія Аделайда Францішка Ксавера Малгожата Едіна Лянцкоронська з Бжезя гербу Задора) – відома гуманістка, правозахисниця, патріотка, науковець та меценат.

Народилася у Відні. Закінчила Віденський університет за спеціальністю «історія мистецтв» і незабаром переїхала до Львова. Стала першою жінкою, яка захистила докторську дисертацію в Університеті Яна-Казимира у Львові і взагалі першою жінкою у Польщі, яка здобула докторський ступінь із мистецтвознавства. Під час війни Кароліна долучилася до польського Руху Опору, працювала медсестрою Червоного Хреста, була заарештована гестапо і засуджена до смертної кари. Завдяки сімейним зв’язкам не була страчена, а натомість її відправили до концтабору Равенсбрюк. У квітні 45-го після втручання Міжнародного Червоного Хреста її нарешті було звільнено.

Кароліна є авторкою книги «Воєнні спогади. 22 вересня 1939 - 5 квітня 1945», яка висувалася на здобуття літературної премії «Ніке» 2002 року.

Померла у Римі у віці 104 років.