Як я став дурнем

📙Після прочитання маю двоякі відчуття. Головний герой наче порушує філософські теми, але не заглиблюється в них. Це інтелектуал, який втомився від свого розуму й не може знайти свого місця в суспільстві. З одного боку, я його розумію, іноді прірва між людьми здається нездоланною. З іншого, варто розвивати емоційний інтелект і соціальні навички, а не постійно нити, що тебе ніхто не розуміє. 📙Роздуми про інтелект мене завжди приваблювали, тим більше — якщо вони не позбавлені гумору. Але в цій історії вони подаються якось надто по-підлітковому. 📙Попри те, що деякі моменти дратували, а гумор іноді викликав лише бажання закотити очі, загалом книга непогана. Легка, не позбавлена оптимізму історія. 📙Читається текст легко, тому книга підійде для невимушеного читання біля басейну. Щоб урізноманітнити роментезі і ромкоми — саме те) 📙Якщо відкинути філософські розмисли про складність адаптації до суспільства для розумних людей, то сюжет досить банальний. У хлопця депресія, він думає депресивні думки, а потім починає приймати антидепресанти і виліковується) Слава сучасній медицині! 📙Думаю, ця книга підійде людям, які хочуть познайомитися з інтелектуальною прозою й шукають місток від відверто масової літератури до «високої полиці».