Хочу!

🍏 ХОЧУ 🖋️ Володимир Винниченко 🖨️ Ще одну сторінку Перший мій відгук на книгу Винниченка. Перший мій відгук на гарно оформлену книгу молодого видавництва з такою близькою та зрозумілою для книголюбів назвою "Ще одну сторінку"🙂. "... ця картина в перший момент здійняла з дна душі цурупалки старих одбутих почувань" Роман виявився навдивовижу легким та захопливим в читанні водночас з нетривіальним наповненням сенсових роздумів та іноді несподіваних поворотів сюжету. Спочатку помилково здавалося, що історію цього міського психологічного роману побудовано нелінійно в часовому вимірі, де, спочатку змальовано фінал, а потім розкриватиметься шлях до нього головного героя. Винниченко промовисто наділив його прізвищем Халепа та зобразив творчу, мрійну, почуттєву і просто життєву кризу молодого чоловіка та її наслідки й післянаслідки. Дії відбуваються в тодішній столиці імперії та в промисловому місті на Дніпрі, де були каштани й поруч пороги, ймовірно в Олександрівську (зараз Запоріжжя). Місце дії має значення та впливає на поета Халепу. "... ради сеї високої цілі ви згодились би продати себе за гроші жінці, яку не кохаєте?" Сенс життя, батьки і діти, високе кохання чи інстинкт, муки творчості, життя і смерть, чесність з собою, відчай чи надія. Блискуче майже доведене Франкове "Арістотель-мудрець Олександра навчав". Утопічні ідеї, сім'я чи покликання, соціальна справедливість чи національна ідентичність, малорос чи українець, "внєпалітікі", "какаяразніца" і навіть "адіннарот"! Високохудожньо представлена українська ідея в романі 1915 року досі є актуальною, особливо для українців, які забули ким вони є. І усе це, й не лише, талановито загорнуто в антагоністично - привабливі діалоги, чудові й живі описи дійових осіб та гарно вибудовану поточну розповідь, яка міцно, ніби непереборної сили трясовина, затягує все сильніше до своїх звабливих тенет, коли читач перегортає ЩЕ ОДНУ СТОРІНКУ. "У кацапів "ти" й матюки майже обов'язкові, вони навіть часто не розуміють, коли кажеш їм "ви" Загалом книга про людські прагнення та межу, через яку людина може й іноді мусить переступити для цього. Дійові особи, яких Винниченко зумів зробити такими близькими для читача, ХОЧУть взаємного чи не взаємного кохання, влади, дітей, займатися улюбленою справою, навернення чи ненавернення до свого етносу, впровадження утопічних політично - соціальних ідей. Врешті просто жити! Всі ми або принаймні більшість з нас цього бажаємо. Обраний жаданий шлях дуже в цьому помічний. Добре, коли він не помилковий. А я ще ХОЧУ читати ще, і ще і ЩЕ не ОДНУ СТОРІНКУ книг, як цього нового видавництва, так і авторства мабуть більшого соціаліста ніж націоналіста Володимира Винниченка, чий стиль письма й сам роман мені дуже імпонують. "Проковтнув" книгу за один день, зрозумів що ХОЧУ якогось продовження і дуже стало прикро, що досі не читав його творів. Принаймні дві з трьох анонсованих вище прем'єр були для мене вдалими🙂