Воєнний стан

(23.08.1974) Сергій Жадан — український письменник, поет, перекладач, музикант, громадський діяч. Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», поетичних збірок «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та інших.

Твори Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені понад двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України та учасником мультимедійних мистецьких проєктів.

(13.03.1960) Юрій Андрухович — знаний український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають "станіславським феноменом". Живе і працює в Івано-Франківську. По закінченні середньої школи Юрій Андрухович навчався на редакторському відділенні Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису "Перевал" (1991–1995). Співредактор "часопису текстів і візій" "Четвер" (1991– 1996). Віце-президент Асоціації українських письменників (1997–1999). У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича. Був лідером відомої поетичної групи Бу-Ба-Бу ("Бурлеск — Балаган — Буфонада"), яка об’єднала авторів з Києва (Олександр Ірванець), Львова (Віктор Неборак), Івано-Франківська (Юрій Андрухович). З 1991 року Юрій Андрухович почав публікуватися у літературних журналах України, а 1997 року окремими виданнями вийшли разом чотири його книги: збірка поезій "Екзотичні птахи і рослини", книга прози, до якої входили романи "Рекреації" і "Московіада", роман "Перверзія", який невдовзі став культовим, та книга есе "Дезорієнтація на місцевості". Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, навіть порівнюючи його за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й мовою есперанто. Прозовий доробок письменника складається з романів: "Рекреації" (1992), "Московіада" (1993), "Перверзія" (1996), "Дванадцять обручів" (2003), "Таємниця" (2007). А також книг есеїв: "Дезорієнтація на місцевості" (1999), "Диявол ховається в сирі" (2006), "Лексикон інтимних міст" (2011), "Тут похований Фантомас" (2015), "Коханці Юстиції" (2018). Юрій Андрухович є лауреатом багатьох престижних літературних нагород. Зокрема літературної премії "Благовіст" (1993), премії Рея Лапіки (1996), Міжнародної премії ім. Гердера (2001), спеціальної премії в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005), нагороди "За європейське взаєморозуміння" (2006), літературної премії Центральної Європи "Angelus" (2006), премії імені Ханни Арендт (2014) та Медалі Гете (2016) за видатні заслуги у галузі міжнародного співробітництва та поширення взаємодії між німецькою та українською культурами.

(03.12.1987) Андрій Любка — український поет, письменник, перекладач, громадський діяч. Автор романів «Карбід», «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан», «МУР», збірок «Саудаде», «У пошуках варварів» та інших.

 

(16.05.1968) Тарас Прохасько — український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену. Лауреат Шевченківської премії 2020 року за збірку есеїстики «Так, але…»

(18.03.1952) Юрій Винничук — відомий український письменник, журналіст, перекладач і редактор. Свій творчий шлях він розпочав ще в 1970-х роках як автор непересічних поетичних творів, а згодом і літературних містифікацій, серед яких читачам особливо запам’яталося "Житіє гаремноє" — вигадані щоденники Роксолани. На початку 1990-х років письменник був режисером естрадного театру "Не журись" та засновником "Кабарету Юрця і Стефця". Але справжній успіх принесло Юрію Винничуку звернення до великої прози. Його романи "Діви ночі" (1991), "Танґо смерті" (2012), "Аптекар" (2015), "Цензор снів" (2016), "Лютеція" (2017) та "Нічний репортер" (2019), захопливі та драматичні, позначені неабиякою майстерністю і глибоким знанням матеріалу, мають величезну популярність і любов читачів. На рахунку письменника також ціла низка творів для дітей і краєзнавчі видання "Легенди Львова" (1999), "Кнайпи Львова" (2000), "Таємниці львівської кави" (2001) і "Таємниці львівської горілки" (2006). Лише побіжний перелік створеного письменником у різноманітних жанрах за останні десятиріччя мав би займати кілька сторінок. Твори Юрія Винничука перекладено англійською, німецькою, французькою, хорватською, польською, болгарською, сербською, білоруською, японською, китайською мовами і навіть мовою есперанто, чимало з них відзначені престижними літературними нагородами.