Прочитайте ці вірші. Побудьте поруч. Зіпріться на обвалену стіну. Подихайте сирістю й порохом. Послухайте, як співають птахи на початку весни і працює ворожа техніка на дванадцяту годину. А тоді підійдіть до бійниці — й дивіться. Як курява ковтає будинки. Як рвуться сталеві нитки снарядів. Як стираються вулиці, наче коректором. Як пострибунчик сонця падає додолу. Як вигинається трава після того, як по ній пройшла група піхотинців. Як дідусь тягне велосипед і зникає в тумані. Мусимо побачити дерева і гори, сніги і ріки, любов. І дихати, бо це сьогодні розкіш. Покажіть собі себе. Те, скільки цукру ви кидаєте собі в чай. Як смажите картоплю. Як жмуритесь від сонця. Як високо закачуєте шкарпетки. Чи зіжмакуєте паперовий стаканчик перед тим, як кинути його до смітника. Ця бійниця широка. І вона — лише ваша. Варто тільки зазирнути.
