Великодня класика

(09.01.1977) Ярина Цимбал — українська письменниця, літературознавиця, упорядниця антологій, редакторка. Досліджує українську літературу першої половини ХХ століття та сучасні тенденції літературознавства. Засновниця проєкту під назвою «Наші 20-ті», популяризаторка читання.

Народилась у місті Кролевець Сумської області. Згодом переїхала до столиці. Навчалася у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті філології. Закінчила аспірантуру в Інституті літератури НАН України. 2003 року захистила дисертацію за творчістю Майка Йогансена, здобула звання кандидата філологічних наук. Кілька років працювала на телебаченні. Очолювала експертний відділ в УІК у 2017–2018 роках. Вела рубрику «20-ті LIVE з Яриною Цимбал».

Також відома як упорядниця збірок української прози ХХ століття. Серед них: антології оповідань «Атом у запрязі. Фантастики 20-х років», подорожні нотатки «Шляхи під сонцем. Репортаж 20-х років», коротка проза про емансипацію та долю жінки «Моя кар’єра. Жіноча проза 20-х років».

(03.12.1722-09.11.1794) Григорій Сковорода — український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».

Навчався в Києво-Могилянській академії, але вищої освіти так і не здобув. Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

(09.11.1872) Богдан Лепкий – український прозаїк, поет, мистецтвознавець, літературознавець, літературний критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, педагог, громадсько-культурний діяч, художник.

Народився у селі Крегулець на Тернопільщині. Навчався у Бережанській класичній гімназії. Вступив до Віденської академії мистецтв, але через три місяці перейшов на філософський факультет Віденського університету. Вивчав філологію у Львівському університеті, після чого працював учителем української, польської та німецької мов і літератур, історії та географії у Бережанській гімназії. Також Богдан Лепкий читав лекції з української мови та літератури в Ягеллонському університеті у Кракові.Працював на посаді професора у третій краківській гімназії імені Яна Собєського і в гімназії св. Яцка, на посаді доцента на курсах підвищення кваліфікації вчителів.

У 1901 році стає одним із засновників «Слов’янського клубу», що видавав часопис «Swiat slowjanski», співпрацює з товариством «Рідна школа» – займається виданням дитячої літератури і підручників, укладає читанку для народних шкіл, куди увійшли і його твори.

З початком Першої світової війни Лепкий працював у часописі «Вісник Союзу Визволення України» і в Культурній Раді у Відні. Потім перебрався до Берліна і став співробітником видавництва «Українське слово», видавав бібліотеку творів української класики та сучасної літератури. Викладав українську літературу на курсах українознавства при посольстві УНР у Берліні, був співорганізатором Товариства Вищої Освіти.

У 1932 році отримав ступінь професора Ягеллонського університету, а у 1938 року за ухвалою уряду УНР в екзилі – звання академіка у відновленій у Варшаві Київській Могилянсько-Мазепинській академії.

Загалом творча спадщина письменника складає понад 80 окремих книг. Це романи, повісті, оповідання, казки, збірки віршів та поем, а також переклади, монографії, літературознавчі розвідки, спогади про українських та польських письменників та художників, статті про культурно-мистецьке життя в Галичині кінця XIX – початку XX ст., що були опубліковані у численних газетах, журналах, альманахах, календарях, збірниках. Він – упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями.

Помер письменник в 1941 році.