Стуліть пельку своїй мавпі

Зараз, коли ви читаєте цю рецензію, ви не тут, голос у вашій голові переносить вас у минуле чи у майбутнє. Чи ще кудись. Чи критикує. Чи сварить. Оце і є та мавпа, якій треба стулити пельку. І таки треба, інакше та мавпа може зламати ваше життя своїми постійними залякуваннями та погрозами. Так, це та істота, яка змушує нас боятися зробити крок, озвучити ідею, досягати мети. Вона так нещадно критикує та висміює, що мимоволі починаєш сумніватися у власній значимості, розумності, починаєш вважати себе самозванцем, неучем та невігласом та ще хтозна-ким. Інколи вдається заткнути рота, гаркнувши на неї. та вона лише притихає, а потім знову починає заводити свою нищівну пісню. Та мавпу заткнути можна. Треба лише стати бджілкою, людиною, яка просто працює-продукує ідеї, шукає засоби, гарує постійно, без лікарняних і нарікань на погану погоду. Інколи варто таки конкретно обрізати коло свого спілкування і зробити те, що називають бульбашкою-заблокувати негативних коментаторів, видалити низькі рейтингові оцінки, почистити друзів. Мавпу повністю вбити не можна. І не варто, адже вона таки окрім зла (відносного) несе й добро (не менш відносне)-тримає в тонусі. І не факт, що після прочитання цієї книги, вдасться їй таки хоч інколи затикати рота. Але таки знати, що це можливо-це вже немало. І раптом ця книга допоможе комусь знайти свій рецепт, як приборкати отой голос у своїй голові)) Тож книгу раджу! Вона написана легко, гарний перелад, влучні ілюстрації. Єдину незручність для мене склали чорні сторінки із білими літерами на них. Мої очі такий текст, виявляється, сприймають дуже погано. А решту все заслуговує високої оцінки.