Зворушлива історія про жертовність і співчуття.
Жовтень, 1966 рік. Дев'ятнадцятирічний Вільям Лавері от-от розпочне роботу в сімейній похоронній фірмі і вперше розважається на балі-бенкеті з нагоди випуску з коледжу. Святкування перериває звістка — в селі Аберфан стався зсув на вугільній шахті, і зі школи, похованої під ґрунтом, витягують величезну кількість тіл. Вільям одразу ж стає волонтером і вирушає в дорогу. Ця трагедія назавжди змінює його життя... Та ніч змусила думати про маленького хлопчика, яким він був, і про втрати, які він так старанно намагався забути. Вільям виявляє, що співчуття може мати несподівані наслідки — адже те, що ми так невтомно віддаємо іншим, допомагає нам зцілитися самим. Роман розповідає історію одного з бальзамувальників, який брав участь у ліквідації наслідків катастрофи в Аберфані, і про те, як це вплинуло на його життя в майбутньому. Історія, яка розбиває серце на шматки, а потім ніжно збирає його назад. Надія, співчуття та сила спільноти дбайливо загоюють рани.
