(09.11.1872) Богдан Лепкий – український прозаїк, поет, мистецтвознавець, літературознавець, літературний критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, педагог, громадсько-культурний діяч, художник.
Народився у селі Крегулець на Тернопільщині. Навчався у Бережанській класичній гімназії. Вступив до Віденської академії мистецтв, але через три місяці перейшов на філософський факультет Віденського університету. Вивчав філологію у Львівському університеті, після чого працював учителем української, польської та німецької мов і літератур, історії та географії у Бережанській гімназії. Також Богдан Лепкий читав лекції з української мови та літератури в Ягеллонському університеті у Кракові.Працював на посаді професора у третій краківській гімназії імені Яна Собєського і в гімназії св. Яцка, на посаді доцента на курсах підвищення кваліфікації вчителів.
У 1901 році стає одним із засновників «Слов’янського клубу», що видавав часопис «Swiat slowjanski», співпрацює з товариством «Рідна школа» – займається виданням дитячої літератури і підручників, укладає читанку для народних шкіл, куди увійшли і його твори.
З початком Першої світової війни Лепкий працював у часописі «Вісник Союзу Визволення України» і в Культурній Раді у Відні. Потім перебрався до Берліна і став співробітником видавництва «Українське слово», видавав бібліотеку творів української класики та сучасної літератури. Викладав українську літературу на курсах українознавства при посольстві УНР у Берліні, був співорганізатором Товариства Вищої Освіти.
У 1932 році отримав ступінь професора Ягеллонського університету, а у 1938 року за ухвалою уряду УНР в екзилі – звання академіка у відновленій у Варшаві Київській Могилянсько-Мазепинській академії.
Загалом творча спадщина письменника складає понад 80 окремих книг. Це романи, повісті, оповідання, казки, збірки віршів та поем, а також переклади, монографії, літературознавчі розвідки, спогади про українських та польських письменників та художників, статті про культурно-мистецьке життя в Галичині кінця XIX – початку XX ст., що були опубліковані у численних газетах, журналах, альманахах, календарях, збірниках. Він – упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями.
Помер письменник в 1941 році.
