Сайонара

Сайонара - слово японською, яке використовують при прощанні на довгий проміжок часу ... або назавжди. Ас Грувер - військовий пілот, походить з військової родини. Йому 28 - вже час брати шлюб і далі робити кар'єру. І наречена є, але щось не все складається. Чи однаково вони розуміють шлюб, чи однакове в них бачення їх сімейного життя, чи дійсно вони обоє хочуть цього? Саме в цей час його переводять з Кореї до Японії. Тільки недавно закінчилася Друга світова війна. Страшна війна, де Японія була в союзі з Гітлером. І тепер країна під американською окупацією намагається відновитися і жити знову. Солдати і місцеві дівчата.... Керівництво вкрай несхвально ставиться до стосунків між американськими солдатами та японськими жінками... Чи варто починати стосунки, які приречені з самого початку? Що краще - впустити кохання в серце, щоб потім воно розбилося в друзки; чи не кохати зовсім? Ніжна і сумна історія кохання на фоні японського колориту, традицій та звичаїв. До речі, можу додати, що в Японії деякі речі не сильно змінилися і зараз. Вразив розвиток персонажів, як головних, так і другого плану. Розв'язка була в саме серце. Рекомендую

Сумна історія кохання Джеймс А. Міченер «Сайонара» Одна з найкращих книг прочитаних мною у липні 2024. Книга про палке кохання на фоні взаємовідносин Америки та Японії на початку п’ятдесятих років минулого століття. Мене причарувала назва книги та її палітурка. Не знаю чому, але мені в останній час подобається все що пов’язано зі Сходом. Корея, Японія, Китай. Фільми, книги, музика, мистецтво, особливо минулого століття та ще раніше. Не те щоб я фанатію чи спеціально шукаю щось цікаве, але якщо трапляється щось випадково, то це вже моє. Так вийшло з книгою. Спочатку палітурка, потім текст, а зараз відгук. Сюжет книги розповідає про події на початку 50-х років минулого століття у Японії, країні квітучих сакур. Успішного офіцера ВПС США відправляють на відпочинок з Кореї до Японії. Цей офіцер знаменитість, він полював в Кореї на радянських пілотів. Має понад 7 збитих літаків. Молодий герой має всі шанси на успішну кар’єру у ВПС США, планує одружитися з дочкою генерала. Ситуація в Японії не проста. Американців вважають небажаними гостями. Але життя бере своє. Військові проводять час з японськими дівчатами, закохуються в них, мають наміри одружитися. Але влада будь-яким чином намагається зупинити ці процеси, бо змішані шлюби це вважається не правильним. Не зважаючи на всі заборони та припини, серед військовослужбовців все одне знаходяться люди, які заради кохання готові відмовитися від своєї батьківщини, піти проти суспільства. Автор майстерно малює атмосферу тих часів. Два Світи, Схід та Захід. Дві культури, різні погляди на життя, різні погляди на інші речі. Але кохання пробиває всі бар’єри. Кохання не підкоряється заборонам, громадській думці. Кохання може зупини тільки смерть. Було цікаво читати, як мінялося відношення головного героя до стосунків з представницями іншого світу та культури. Навіть такого залізного героя поранила стріла Амура. Шалене кохання настигло пілота. Він на собі відчуває всі ті проблеми, з якими стикалися інші військові. Тиск, який давить на нього зо всіх боків, робить його кохання ще сильнішим. Ще автор цікаво розповідає про побут, культуру, національні особливості Японії того часу. Питання, які порушує автор у книзі, актуальні й сьогодні: патріотизм, досягнення поставленої мети, вибір свого життєвого шляху тощо. Я упевнений, що ця книга сподобається кожному. Ця історична драма не залишить нікого байдужим. Після прочитання роману, я подивився фільм знятий за цією книгою з Марлоном Брандо у головній ролі. Звісно, що фільм мені теж сподобався. Але є деякі відмінності книги й фільму. Фінал книги драматичний, у фільмі - американський гепі енд. Але назва «Сайонара», «прощавай» і в книзі, і в фільмі досягає своєї мети. Варто прочитати книгу та подивитися класику американського кіно.

Країна ранішнього сонця зачаровує мене як своїми краєвидами, так і культурою. До того ж я обожнюю книги в яких іде конфлікт різних культур із почуттями. Тому для мене книга була безпрограшна. Я жила з героями у світі, який так змінився після Другої світової, світі, де є переможці й переможені. Світі повному взаємних непорозумінь. Коханню, яке розквітає в ньому, не судилося безхмарне небо - розлука очевидна. Бо так треба, так правильно, бо інакше в цьому світі неможливо. Навіть якщо двоє люблять. Адже вони з надто різних світів.