Уже багато років ніхто не наважується оселитися в похмурому маєтку на околиці Гіллсдейла. Навіть слуги, що підтримують у ньому лад, намагаються не залишатися на ніч під дахом Дому на пагорбі. Та одного дня тишу сумнозвісного будинку порушує строката компанія: дослідник паранормальних явищ доктор Монтеґю і його помічники — екзальтована Теодора, якій непогано вдається вгадувати чужі карти і чужі думки, майбутній власник маєтку Люк Сандерс і Елінор Венс, яка в дитинстві зіткнулася з полтерґейстом. Намагаючись досліди ти загадкову природу Дому на пагорбі, вони відкривають власні приховані таємниці. І з кожним днем стає зрозумілішим, що це не гості досліджують будинок, а він спостерігає за ними, обираючи собі жертву…
Надія
17.12.2023
Коли я берусь читати нову книгу, завжди перевіряю першу дату її виходу, щоб надати собі історичного та технологічного контексту.
Привиди Дому на Пагорбі вперше вийшла у 1959 році. Мати Василева, це навіть до вторгнення The Beatles в Америку! Це пояснює, чому головна героїня вагалася вдягнути штани, але в цілому дійство роману могло відбуватися в будь-який час.
В книзі повно страхітливих та незрозумілих моментів, пояснення яким і не чекайте. Авторка показує читачеві безумний будинок і людину, що втрачає розум. В певний момент я вже чекала переломного повороту сюжету що виявить нам не справжність інших персонажів, бо говорили та поводились вони дивно. Дякувати майстерності Джексон, ніяких догори дриґом переворотів - звичайна поступова лінійна втрата зв'язку з реальністю.
Мене зачарувало, як письменниця розповідає цю історію. Рівним тоном, без накручування саспенсу вона показує картинку за картинкою. Ось головна героїня стоїть під сонцем на галявині квітучих олеандрів і марить щось казкове про принца та зачаровану принцесу. А ось вона з сусідкою по кімнаті стоять, обійнявшись, тремтять від нестерпних холоду та жаху та слухають, як щось рухається коридором та стукає у двері. Стукає, грюкає, намагається проникнути в їхню кімнату.
Одна картинка змінюється інший, і читачеві доводиться багато про що здогадуватися самому, придумувати неіснуючі картинки, водночас перевіряючи себе на зв'язок з реальністю.
Що насправді відбувалося в Домі на Пагорбі? Чому в дитячій кімнаті така холоднеча? Що не так з бібліотекою? І чому економка, така непривітна, так майстерно куховарить?
