Паризький архітектор

Майже половину книги мене бісив головний герой. Я звикла до благородних головних героїв, які готові пожертвувати всім, навіть собою. Люсьєн все-таки боявся за своє життя, спочатку шукав вигоди та не дуже хотів встрявати в неприємності заради інших. Також неприємні мені були їх відносини з дружиною, хоча далі мені стало зрозуміло, що не тільки Люсьєн в цьому винен. Але потім головний герой почав відкриватись мені з іншої сторони. Він почав замислюватись над тим, як живеться євреям. Він зміг стати порятунком для деяких людей, а його відношення до Пʼєра, єврейського хлопчика, розтопило моє серце. Його пристрасть до свого діла мене захопила з перших сторінок. Мені було цікаво розділити його любов до проєктування будівель, були цікаві його геніальні ідеї. Неймовірно боляче було читати, наскільки з євреями жорстоко поводились, деякі моменти змусили мене плакати. Ще одна книга про звірства, які були й, на жаль, зараз теж відбуваються. На останніх сторінках книги я просто сиділа і кусала нігті, бо дуже переживала за головного героя та його нову сімʼю. Хоч тема важка, але книга мені йшла легко і швидко.

Одна з найкращих книг прочитаних мною за останній час, на важку тему, але з надією на краще. Друга світова війна, Париж під час окупації, життя звичайних французів в неможливих умовах та справжнє полювання на євреїв. Здається, що шансів вижити в цих умовах просто немає, будь-який вчинок може розглядатися як зрада. Але місце для людяності, щирості серця та любові до ближнього залишається навіть в такі часи. Люсьен намагається вижити в окупованому місті. Чоловік отримує пропозицію від підприємця Мане допомогти йому в "незначній справі", а натомість отримати можливість проєктувати заводи. Пристрасть до архітектурної справи бере гору і Люсьен ризикуючи життям погоджується. Головним фактором для нього були не гроші, а можливість творити, а поступово, справжній поклик серця. Мені сподобалося, як змінювався Люсьен, як відбувалася його переоцінка цінностей і до чого він прийшов в результаті. Якщо на початку роману він був зосереджений на собі, то в кінці, це була зовсім інша людина. Нестерпно боляче було читати про звірства гестапо, про знищення і катування ні в чому не винних людей. Сторінки історії про які неможливо забути і від яких досі щемить серце. Війна змінює людей, хтось іде на поступки совісті, а хтось залишається вірним людяності й гідності. Автор показує нам представників різних верст в однакових умовах, але лише від них залежить, як вчиняти. Мені дуже сподобався роман Чарльза Белфора, який майстерно показав часи окупації, але водночас залишив світло і надію. Радію, що книгу перевидали і якщо ви, як і я, раніше її не читали, то вам моя щира рекомендація до прочитання.