Одержима смертю

Головна героїня повісті «Одержима Смертю» Люції Фаулерової стикається з кількома трагічними сімейними подіями, які можуть здатися незрозумілими, та намагається відшукати їхню причину. Однак шлях уперед неможливо здолати, не озираючись назад. Із сімейного альбому-тексту, де події міняться у вихорі калейдоскопа, поволі зникають: мати, що не стерпіла труднощів відповідальності за недугу дитини; сестра, яка вкоротила собі віку, бо цілком вдовольнилася життям; навіть сама оповідачка, шукаючи зустрічей зі Смертю і пізнаючи світ через самоушкодження. А її внутрішня богиня Марена, яку вона ще підліткою врятувала від щорічного потоплення в обрядовому дійстві, тікає від неї і переховується, не бажаючи мати нічого спільного із її каліцтвами. Вивіреність поетичності прози, тонкий гумор, сюрреалістичні видіння і абсурдні способи пізнання дійсності, переплетіння Ероса й Танатоса, а також незаперечна наснага смертю смерть подолати — складові того всесвіту одержимих смертю, які насправді прагнуть життя.